Propovjednik 3
1 Sve ima svoje doba i svaki posao pod nebom svoje vrijeme.
Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
2 Vrijeme rađanja i vrijeme umiranja; vrijeme sađenja i vrijeme čupanja posađenog.
час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
3 Vrijeme ubijanja i vrijeme liječenja; vrijeme rušenja i vrijeme građenja.
час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4 Vrijeme plača i vrijeme smijeha; vrijeme tugovanja i vrijeme plesanja.
час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
5 Vrijeme bacanja kamenja i vrijeme sabiranja kamenja; vrijeme grljenja i vrijeme kad se ostavlja grljenje.
час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
6 Vrijeme traženja i vrijeme gubljenja; vrijeme čuvanja i vrijeme odbacivanja.
час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
7 Vrijeme deranja i vrijeme š§ijenja; vrijeme šutnje i vrijeme govorenja.
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8 Vrijeme ljubljenja i vrijeme mržnje; vrijeme rata i vrijeme mira.
час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
9 Koja je posleniku korist od njegovih napora?
Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
10 Razmišljam o mučnoj zadaći što je Bog zadade sinovima ljudskim.
Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
11 Sve što on čini prikladno je u svoje vrijeme; ali iako je dopustio čovjeku uvid u vjekove, čovjek ne može dokučiti djela koja Boga čini od početka do kraja.
— усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
12 Znam da nije druge sreće čovjeku osim da se veseli i čini dobro za svojega života.
Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
13 I kad čovjek jede i pije i uživa u svojem radu, i to je Božji dar.
I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
14 I znam da sve što Bog čini, čini za stalno. Tome se ništa dodati ne može niti mu se može oduzeti; a Bog čini tako da ga se boje.
Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
15 Što biva, već bijaše, i što će biti, već je bilo; a Bog obnavlja što je prohujalo.
Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
16 Još vidim kako pod suncem umjesto pravice vlada nepravda i umjesto pravednika zločinac.
І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
17 Zato rekoh u sebi: “Bog će suditi i pravedniku i zločincu, jer ovdje ima vrijeme za svaku namjeru i čin.”
Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
18 Još rekoh u sebi: “Ljudi se ponašaju tako da Bog može pokazati kakvi su uistinu, da su jedni drugima poput zvijeri.”
Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
19 Jer zaista, kob ljudi i zvijeri jedna je te ista. Kako ginu oni, tako ginu i one; i dišu jednakim dahom, i čovjek ničim ne nadmašuje zvijer, jer sve je ispraznost.
бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
20 I jedni i drugi odlaze na isto mjesto; svi su postali od praha i u prah se vraćaju.
Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
21 Tko zna da li dah ljudski uzlazi gore, a dah zvijeri silazi dolje k zemlji?
Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
22 Uviđam da čovjeku druge sreće nema osim radosti u svome djelu, jer to je ljudska sudbina. A tko će ga dovesti do toga da dozna što će biti poslije njega?
І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
