Propovjednik 10
1 Uginula muha usmrdi mirisno ulje, a i malo ludosti jače je od mudrosti i časti.
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
2 Mudrac kroči pravim putem, a luđak krivim.
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
3 Dovoljno je da luđak pođe putem: kako razbora nema, svakomu pokazuje da je lud.
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 Ako se na te digne vladaočev gnjev, ne ostavljaj svoga mjesta, jer blagost sprečava velike grijehe.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
5 Ima zlo što ga vidjeh pod suncem kao prestupak koji dolazi od vladaoca:
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
6 ludost se podiže na najviša mjesta, a veliki zauzimaju niske položaje.
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
7 Vidjeh sluge na konjima, a knezove gdje idu pješice kao sluge.
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
8 Tko jamu kopa, u nju pada; i tko ruši zid, ujeda ga zmija.
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
9 Tko lomi kamenje, ono ga ranjava; tko cijepa drva, može nastradati.
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
10 Kad zatupi željezo i oštrica mu nije nabrušena, tada treba više snage; a nagrada mudrosti je uspjeh.
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
11 Ako zmija ujede prije čaranja, ništa onda opčaratelj ne koristi.
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
12 Pune su miline riječi iz usta mudraca, a bezumnika upropašćuju njegove usne.
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
13 On počinje svoje besjede ludošću i svršava ih potpunim bezumljem.
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
14 Luđak previše govori: čovjek ne poznaje budućnost, i tko mu može kazati što će poslije njega biti?
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 Luđake mori njihov trud; tko ne zna puta, ne može u grad.
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Jao tebi, zemljo, kad ti je kralj premlad i knezovi se već ujutro goste.
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
17 Blago tebi, zemljo, kad ti je kralj plemenit i knezovi ti u svoje vrijeme blaguju da se okrijepe, a ne da se opiju.
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
18 S lijenosti se ugiblju grede, zbog nebrige prokišnjava kuća.
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
19 Ali su gozbe radi zabave i vino uveseljava život, a novci pribavljaju sve.
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
20 Ni u svojoj misli ne kuni kralja, ni u svojoj ložnici ne kuni bogataša, jer će ptice odnijeti glas i kleveta lako okrilati.
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
