ⲒⲀⲔⲰⲂⲞⲤ 3
Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший о́суд при́ймемо.
2 ⲃ̅ ⲦⲈⲚϨⲒⲰⲞⲨⲦ ⲄⲀⲢ ⲦⲎⲢⲞⲨ ⲚⲞⲨⲘⲎϢ ⲚⲤⲞⲠ ⲪⲎ ⲈⲦⲈ ⲚϤϨⲒⲰⲞⲨⲦ ⲀⲚ ϦⲈⲚⲞⲨⲤⲀϪⲒ ⲪⲀⲒ ⲞⲨⲦⲈⲖⲒⲞⲤ ⲚⲢⲰⲘⲒ ⲈⲞⲨⲞⲚ ϢϪⲞⲘ ⲘⲘⲞϤ ⲈϬⲒⲬⲀⲖⲒⲚⲞⲨⲤ ⲘⲠⲒⲤⲰⲘⲀ ⲦⲎⲢϤ
Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло.
От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.
4 ⲇ̅ ϨⲎⲠⲠⲈ ⲒⲤ ⲚⲒⲈϪⲎⲞⲨ ⲈⲦⲈ ⲚⲦⲀⲒⲘⲀⲒⲎ ⲈⲨⲤⲰⲔ ⲘⲘⲰⲞⲨ ϨⲒⲦⲈⲚ ϨⲀⲚⲐⲎⲞⲨ ⲈⲨⲚⲀϢⲦ ϢⲀⲨⲈⲚⲞⲨ ⲈⲂⲞⲖ ϨⲒⲦⲈⲚ ⲞⲨⲔⲞⲨϪⲒ ⲚϨⲒⲎ ⲈⲪⲘⲀ ⲈⲦⲈϤⲚⲀⲞⲨⲰϢ ⲈϮ ⲘⲠⲈϤⲞⲨⲞⲒ ⲈⲢⲞϤ ⲚϪⲈⲠⲒⲢⲈϤⲈⲢϨⲈⲘⲒ
От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий.
5 ⲉ̅ ⲠⲀⲒⲢⲎϮ ϨⲰϤ ⲠⲒⲖⲀⲤ ⲞⲨⲔⲞⲨϪⲒ ⲘⲘⲈⲖⲞⲤ ⲠⲈ ⲞⲨⲞϨ ϤⲤⲀϪⲒ ⲚϨⲀⲚⲘⲈⲦⲚⲒϢϮ ϨⲎⲠⲠⲈ ⲒⲤ ⲞⲨⲔⲞⲨϪⲒ ⲚⲬⲢⲰⲘ ϤⲢⲰⲔϨ ⲚⲞⲨϨⲨⲖⲎ ⲦⲎⲢⲤ
Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!
6 ⲋ̅ ⲠⲒⲖⲀⲤ ϨⲰϤ ⲞⲨⲬⲢⲰⲘ ⲠⲈ ⲠⲤⲞⲖⲤⲈⲖ ⲚⲦⲈⲦⲀⲆⲒⲔⲒⲀ ⲠⲒⲖⲀⲤ ⲬⲎ ⲈϦⲢⲎⲒ ϦⲈⲚⲚⲒⲘⲈⲖⲞⲤ ⲞⲨⲞϨ ϤϨⲒⲀϬⲚⲒ ⲚⲤⲀⲠⲒⲤⲰⲘⲀ ⲦⲎⲢϤ ϤⲢⲰⲔϨ ⲘⲠⲒⲦⲢⲞⲬⲞⲤ ⲚⲦⲈⲠⲒϪⲒⲚⲘⲒⲤⲒ ⲞⲨⲞϨ ϤⲢⲰⲔϨ ⲈⲂⲞⲖ ϨⲒⲦⲈⲚ ϮⲄⲈⲈⲚⲚⲀ (Geenna g1067)
І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. (Geenna g1067)
7 ⲍ̅ ⲪⲨⲤⲒⲤ ⲄⲀⲢ ⲚⲒⲂⲈⲚ ⲚⲦⲈⲚⲒⲐⲎⲢⲒⲞⲚ ⲚⲈⲘ ⲚⲒϨⲀⲖⲀϮ ⲚⲈⲘ ⲚⲒϬⲀⲦϤⲒ ⲚⲈⲘ ⲚⲎ ⲈⲦϦⲈⲚ ⲚⲒⲀⲘⲀⲒⲞⲨ ⲤⲈⲈⲢⲆⲀⲘⲀⲌⲒⲚ ⲘⲘⲰⲞⲨ ⲞⲨⲞϨ ⲤⲈϬⲚⲞ ⲚϪⲰⲞⲨ ⲚϮⲪⲨⲤⲒⲤ ⲚⲦⲈϮⲘⲈⲦⲢⲰⲘⲒ
Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською,
та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної!
9 ⲑ̅ ⲀⲚⲤⲘⲞⲨ ⲈⲪⲚⲞⲨϮ ⲞⲨⲞϨ ⲪⲒⲰⲦ ⲈⲂⲞⲖ ⲘⲘⲞϤ ⲞⲨⲞϨ ⲈⲂⲞⲖ ⲚϦⲎⲦϤ ⲈⲚϨⲰⲞⲨϢ ⲈⲚⲒⲢⲰⲘⲒ ⲚⲎ ⲈⲦⲀϤⲐⲀⲘⲒⲰⲞⲨ ⲚϪⲈⲪⲚⲞⲨϮ ⲈⲨⲞⲚⲒ ⲘⲘⲞϤ
Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.
10 ⲓ̅ ⲈⲂⲞⲖ ϦⲈⲚⲠⲀⲒⲢⲞ ⲢⲰ ⲤⲈⲚⲎⲞⲨ ⲈⲂⲞⲖ ⲚϪⲈⲠⲒⲤⲘⲞⲨ ⲚⲈⲘ ⲠⲒⲤⲀϨⲞⲨⲒ ⲠⲈⲦⲤϢⲈ ⲀⲚ ϪⲈ ⲠⲈ ⲚⲀⲤⲚⲎⲞⲨ ⲚⲦⲈⲚⲀⲒ ϢⲰⲠⲒ ⲘⲠⲀⲒⲢⲎϮ
Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́!
Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́?
12 ⲓ̅ⲃ̅ ⲘⲎ ⲞⲨⲞⲚ ϢϪⲞⲘ ⲚⲀⲤⲚⲎⲞⲨ ⲚⲞⲨⲂⲰ ⲚⲔⲈⲚⲦⲈ ⲚⲦⲈⲤⲒⲢⲒ ⲚϨⲀⲚϪⲰⲒⲦ ⲒⲈ ⲞⲨⲂⲰ ⲚⲀⲖⲞⲖⲒ ⲚⲦⲈⲤⲒⲢⲒ ⲚϨⲀⲚⲔⲈⲚⲦⲈ ⲠⲀⲒⲢⲎϮ ⲚⲚⲈ ⲠⲈⲐⲘⲞⲖϨ ⲈⲢ ⲞⲨⲘⲰⲞⲨ ⲈϤϨⲞⲖϪ
Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́.
13 ⲓ̅ⲅ̅ ⲚⲒⲘ ⲚⲤⲀⲂⲈ ⲞⲨⲞϨ ⲚⲔⲀⲦϨⲎⲦ ⲈⲦϦⲈⲚ ⲐⲎⲚⲞⲨ ⲘⲀⲢⲈϤⲦⲀⲘⲞⲚ ⲈⲚⲈϤϨⲂⲎⲞⲨⲒ ⲈⲂⲞⲖ ϦⲈⲚⲠⲈϤϪⲒⲚⲘⲞϢⲒ ⲈⲐⲚⲀⲚⲈϤ ϦⲈⲚⲞⲨⲘⲈⲦⲢⲈⲘⲢⲀⲨϢ ⲚⲦⲈⲞⲨⲤⲂⲰ
Хто мудрий і розумний між вами, нехай він покаже діла́ свої в ла́гідній мудрості добрим поводженням!
14 ⲓ̅ⲇ̅ ⲒⲤϪⲈ ⲆⲈ ⲞⲨⲞⲚ ⲬⲞϨ ⲈϤⲈⲚϢⲀϢⲒ ϦⲈⲚⲐⲎⲚⲞⲨ ⲚⲈⲘ ϢϬⲚⲎⲚ ⲚϨⲢⲎⲒ ϦⲈⲚⲚⲈⲦⲈⲚϨⲎⲦ ⲘⲠⲈⲢϢⲞⲨϢⲞⲨ ⲘⲘⲰⲦⲈⲚ ⲞⲨⲞϨ ⲚⲦⲈⲦⲈⲚϪⲈⲘⲈⲐⲚⲞⲨϪ ϦⲀ ϮⲘⲈⲐⲘⲎⲒ
Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, —
це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська.
Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ!
17 ⲓ̅ⲍ̅ ϮⲤⲂⲰ ⲆⲈ ⲈⲦⲈ ⲞⲨⲈⲂⲞⲖ ⲘⲠϢⲰⲒ ⲚϢⲞⲢⲠ ⲘⲈⲚ ⲤⲞⲨⲀⲂ ⲒⲦⲀ ⲞⲨⲢⲈϤⲈⲢϨⲒⲢⲎⲚⲎ ⲦⲈ ⲞⲨⲈⲠⲒⲔⲎⲤ ⲦⲈ ⲈⲤⲘⲈϨ ⲚⲚⲀⲒ ⲚⲈⲘ ⲞⲨⲦⲀϨ ⲈⲚⲀⲚⲈϤ ⲞⲨⲀⲦϮϨⲀⲠ ⲈⲢⲞⲤ ⲦⲈ ⲞⲨⲀⲦⲘⲈⲦϢⲞⲂⲒ ⲦⲈ
А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава.
А плід праведности сіється творцями миру.
