ⲚⲒⲔⲞⲢⲒⲚⲐⲒⲞⲤ Ⲁ ̅ 13

1 ⲁ̅ ⲈϢⲰⲠ ⲀⲒϢⲀⲚⲤⲀϪⲒ ϦⲈⲚⲪⲖⲀⲤ ⲚⲦⲈⲚⲒⲢⲰⲘⲒ ⲚⲈⲘ ⲪⲀ ⲚⲒⲀⲄⲄⲈⲖⲞⲤ ⲘⲘⲞⲚϮ ⲀⲄⲀⲠⲎ ⲆⲈ ⲘⲘⲀⲨ ⲀⲒⲈⲢ ⲘⲪⲢⲎϮ ⲚⲞⲨϨⲞⲘⲦ ⲈϤⲤⲈⲚⲤⲈⲚ ⲒⲈ ⲞⲨⲔⲨⲘⲂⲀⲖⲞⲚ ⲈϤⲈϢⲖⲎⲖⲞⲨⲒ.

Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!

2 ⲃ̅ ⲔⲀⲚ ⲈⲞⲨⲞⲚ ⲚⲦⲎⲒ ⲚⲞⲨⲠⲢⲞⲪⲎⲦⲒⲀ ⲈⲒⲤⲰⲞⲨⲚ ⲚⲚⲒⲘⲨⲤⲦⲎⲢⲒⲞⲚ ⲦⲎⲢⲞⲨ ⲚⲈⲘ ⲠⲈⲘⲒ ⲦⲎⲢϤ ⲔⲀⲚ ⲈⲢⲈ ⲪⲚⲀϨϮ ⲦⲎⲢϤ ⲚⲦⲞⲦ ϨⲰⲤⲦⲈ ⲈⲞⲨⲰⲦⲈⲂ ⲚϨⲀⲚⲦⲰⲞⲨ ⲈⲂⲞⲖ ⲘⲘⲞⲚϮ ⲀⲄⲀⲠⲎ ⲆⲈ ⲘⲘⲀⲨ ⲀⲚⲞⲔ ϨⲖⲒ.

І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!

3 ⲅ̅ ⲔⲀⲚ ⲀⲒϢⲀⲚϮ ⲚⲚⲎ ⲈⲦⲈ ⲚⲞⲨⲒ ⲦⲎⲢⲞⲨ ⲈⲐⲢⲞⲨⲞⲨⲞⲘⲞⲨ ⲞⲨⲞϨ ⲚⲦⲀϮ ⲘⲠⲀⲔⲈⲤⲰⲘⲀ ϨⲒⲚⲀ ⲚⲦⲀϢⲞⲨϢⲞⲨ ⲘⲘⲞⲚϮ ⲀⲄⲀⲠⲎ ⲆⲈ ⲘⲘⲀⲨ ⲚϮϪⲈⲘϨⲎⲞⲨ ⲚϨⲖⲒ ⲀⲚ.

І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!

4 ⲇ̅ ϮⲀⲄⲀⲠⲎ ϢⲀⲤⲰⲞⲨ ⲚϨⲎⲦ ϢⲀⲤⲈⲢϨⲈⲖϪⲈ ϮⲀⲄⲀⲠⲎ ⲘⲠⲀⲤⲬⲞϨ ϮⲀⲄⲀⲠⲎ ⲘⲠⲀⲤⲈⲢⲠⲈⲢⲠⲈⲢⲞⲤ ⲘⲠⲀⲤϬⲒⲤⲒ ⲚϨⲎⲦ.

Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,

5 ⲉ̅ ⲘⲠⲀⲤϬⲒϢⲒⲠⲒ ⲘⲠⲀⲤⲔⲰϮ ⲚⲤⲀⲚⲎ ⲈⲦⲈ ⲚⲞⲨⲤ ⲘⲠⲀⲤϪⲰⲚⲦ ⲘⲠⲀⲤⲘⲈⲨⲒ ⲈⲠⲒⲠⲈⲦϨⲰⲞⲨ.

не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

6 ⲋ̅ ⲘⲠⲀⲤⲢⲀϢⲒ ⲈϪⲈⲚ ⲐⲘⲈⲦϬⲒⲚϪⲞⲚⲤ ϢⲀⲤⲢⲀϢⲒ ⲆⲈ ⲈϪⲈⲚ ⲐⲘⲎⲒ.

не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7 ⲍ̅ ϢⲀⲤⲰⲞⲨ ⲚϨⲎⲦ ϦⲈⲚϨⲰⲂ ⲚⲒⲂⲈⲚ ϢⲀⲤⲚⲀϨϮ ϦⲈⲚϨⲰⲂ ⲚⲒⲂⲈⲚ ϢⲀⲤⲈⲢϨⲈⲖⲠⲒⲤ ϦⲈⲚϨⲰⲂ ⲚⲒⲂⲈⲚ ϢⲀⲤⲀⲘⲞⲚⲒ ⲚⲦⲞⲦⲤ ϦⲈⲚϨⲰⲂ ⲚⲒⲂⲈⲚ.

усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!

8 ⲏ̅ ϮⲀⲄⲀⲠⲎ ⲘⲠⲀⲤϨⲈⲒ ⲈⲚⲈϨ ⲒⲦⲈ ⲚⲒⲠⲢⲞⲪⲎ ⲦⲒⲀ ⲤⲈⲚⲀⲔⲰⲢϤ ⲒⲦⲈ ⲚⲒⲖⲀⲤ ⲤⲈⲚⲀⲖⲞϪⲞⲨ ⲒⲦⲈ ⲞⲨⲈⲘⲒ ⲠⲈ ϤⲚⲀⲔⲰⲢϤ.

Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.

9 ⲑ̅ ϦⲈⲚ ⲞⲨⲘⲈⲢⲞⲤ ⲄⲀⲢ ⲦⲈⲚⲈⲘⲒ ⲞⲨⲞϨ ϦⲈⲚⲞⲨⲘⲈⲢⲞⲤ ⲦⲈⲚⲈⲢⲠⲢⲞⲪⲎⲦⲈⲨⲒⲚ.

Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;

10 ⲓ̅ ⲈϢⲰⲠ ⲆⲈ ⲀϤϢⲀⲚⲒ ⲚϪⲈⲠⲒⲦⲈⲖⲒⲞⲚ ⲠⲒⲀⲠⲞⲘⲈⲢⲞⲤ ϤⲚⲀⲔⲰⲢϤ.

коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

11 ⲓ̅ⲁ̅ ⲈⲒⲞⲒ ⲚⲀⲖⲞⲨ ⲚⲀⲒⲤⲀϪⲒ ⲠⲈ ⲘⲪⲢⲎϮ ⲚⲞⲨⲀⲖⲞⲨ ⲚⲀⲒⲤⲞϬⲚⲒ ⲠⲈ ⲘⲪⲢⲎϮ ⲚⲞⲨⲀⲖⲞⲨ ⲚⲀⲒⲘⲈⲨⲒ ⲠⲈ ⲘⲪⲢⲎϮ ⲚⲞⲨⲀⲖⲞⲨ ϨⲞⲦⲈ ⲈⲦⲀⲒⲈⲢⲢⲰⲘⲒ ⲀⲒⲔⲰⲢϤ ⲚⲚⲀ ϮⲘⲈⲦⲀⲖⲞⲨ.

Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.

12 ⲓ̅ⲃ̅ ⲦⲈⲚⲚⲀⲨ ⲄⲀⲢ ϮⲚⲞⲨ ⲈⲂⲞⲖ ϨⲒⲦⲈⲚ ⲞⲨⲒⲀⲖ ϦⲈⲚⲞⲨⲐⲞⲚⲦⲈⲚ ⲦⲞⲦⲈ ⲦⲈⲚⲚⲀⲚⲀⲨ ⲚϨⲞ ⲞⲨⲂⲈ ϨⲞ ⲀⲒⲈⲘⲒ ϮⲚⲞⲨ ϦⲈⲚⲞⲨⲘⲈⲢⲞⲤ ϦⲈⲚⲠⲒⲤⲎⲞⲨ ⲆⲈ ϮⲚⲀⲈⲘⲒ ⲔⲀⲦⲀ ⲪⲢⲎϮ ⲈⲦⲀⲨⲤⲞⲨⲰⲚⲦ.

Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.

13 ⲓ̅ⲅ̅ ϮⲚⲞⲨ ⲆⲈ ⲠⲀⲒⲄ ⲤⲈⲤⲘⲞⲚⲦ ⲪⲚⲀϨϮ ϮϨⲈⲖⲠⲒⲤ ⲦⲀⲄⲀⲠⲎ ⲠⲈⲐⲚⲀⲀϤ ⲆⲈ ϦⲈⲚⲚⲀⲒ ⲠⲈ ϮⲀⲄⲀⲠⲎ.

А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!