< 詩篇 49 >
1 可拉後裔的詩,交與伶長。 萬民哪,你們都當聽這話! 世上一切的居民,
Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом. Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,
сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.
Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – [глибоке] розуміння.
Схилю своє вухо до притчі, відкрию під [звуки] арфи мою загадку:
5 在患難的日子,奸惡隨我腳跟,四面環繞我, 我何必懼怕?
Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –
тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?
7 一個也無法贖自己的弟兄, 也不能替他將贖價給上帝,
Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові [належного] викупу за нього.
8 叫他長遠活着,不見朽壞; 因為贖他生命的價值極貴, 只可永遠罷休。
Бо занадто дорогим [був би] викуп за його душу, тому повік не досягти того,
щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті.
10 他必見智慧人死, 又見愚頑人和畜類人一同滅亡, 將他們的財貨留給別人。
Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.
11 他們心裏思想: 他們的家室必永存, 住宅必留到萬代; 他們以自己的名稱自己的地。
Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!
12 但人居尊貴中不能長久, 如同死亡的畜類一樣。
Але ж людина не [завжди] перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.
13 他們行的這道本為自己的愚昧; 但他們以後的人還佩服他們的話語。 (細拉)
Так, [життєві] дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.
14 他們如同羊群派定下陰間; 死亡必作他們的牧者。 到了早晨,正直人必管轄他們; 他們的美容必被陰間所滅,以致無處可存。 (Sheol )
Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло для них. (Sheol )
15 只是上帝必救贖我的靈魂脫離陰間的權柄, 因他必收納我。 (細拉) (Sheol )
Але Бог викупить душу мою з-під [влади] царства мертвих, коли прийме мене [до Себе]. (Села) (Sheol )
Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.
17 因為,他死的時候甚麼也不能帶去; 他的榮耀不能隨他下去。
Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним [до царства мертвих].
18 他活着的時候,雖然自誇為有福 (你若利己,人必誇獎你);
Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –
однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.
Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.