約書亞記 9
1 約旦河西，住山地、高原，並對着黎巴嫩山沿大海一帶的諸王，就是赫人、亞摩利人、迦南人、比利洗人、希未人、耶布斯人的諸王，聽見這事，
І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йорда́ну, на горі та на поді́ллі, та на всім бе́резі Великого моря навпроти Лива́ну: хітте́янин, і аморе́янин, ханаане́янин, періззе́янин, хівве́янин і євусе́янин,
2 就都聚集，同心合意地要與約書亞和以色列人爭戰。
то вони зібралися ра́зом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.
3 基遍的居民聽見約書亞向耶利哥和艾城所行的事，
А ме́шканці Ґів'ону почули, що́ Ісус зробив Єрихо́нові та Аєві,
4 就設詭計，假充使者，拿舊口袋和破裂縫補的舊皮酒袋馱在驢上，
то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпе́чились живністю на дорогу, — і взяли́ повити́рані мішки для ослів своїх, і бурдюки́ для вина повити́рані, і потріскані, і пов'я́зані,
5 將補過的舊鞋穿在腳上，把舊衣服穿在身上；他們所帶的餅都是乾的，長了霉了。
і взуття повитиране та пола́тане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, заплісні́лий.
6 他們到吉甲營中見約書亞，對他和以色列人說：「我們是從遠方來的，現在求你與我們立約。」
І пішли вони до Ісуса, до табо́ру в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: „Ми прийшли з далекого кра́ю, а ви тепер складіть з нами умову“.
7 以色列人對這些希未人說：「只怕你們是住在我們中間的；若是這樣，怎能和你們立約呢？」
І сказали Ізраїлеві мужі до хівве́ян: „Може ви сидите́ побли́зу нас, то я́к ми складемо з вами умову?“
8 他們對約書亞說：「我們是你的僕人。」約書亞問他們說：「你們是甚麼人？是從哪裏來的？」
І сказали вони до Ісуса: „Ми твої раби“. А Ісус сказав до них: „Хто́ ви та звідки прихо́дите?“
9 他們回答說：「僕人從極遠之地而來，是因聽見耶和華－你上帝的名聲和他在埃及所行的一切事，
І вони сказали йому: „З дуже далекого кра́ю прийшли твої раби до Йме́ння Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що́ Він зробив був в Єгипті,
10 並他向約旦河東的兩個亞摩利王，就是希實本王西宏和在亞斯他錄的巴珊王噩一切所行的事。
і все, що́ Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, — Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.
11 我們的長老和我們那地的一切居民對我們說：『你們手裏要帶着路上用的食物去迎接以色列人，對他們說：我們是你們的僕人；現在求你們與我們立約。』
І сказали до нас наші старші́ та всі ме́шканці нашого кра́ю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.
12 我們出來要往你們這裏來的日子，從家裏帶出來的這餅還是熱的；看哪，現在都乾了，長了霉了。
Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого ви́ходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став заплісні́лий.
13 這皮酒袋，我們盛酒的時候還是新的；看哪，現在已經破裂。我們這衣服和鞋，因為道路甚遠，也都穿舊了。」
А ці бурдюки́ вина, що понапо́внювали ми нові, ось поде́рлися! А ось одежа наша та взуття́ наше повитира́лося від цієї дуже далекої дороги“.
14 以色列人受了他們些食物，並沒有求問耶和華。
І взяли́ люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.
15 於是約書亞與他們講和，與他們立約，容他們活着；會眾的首領也向他們起誓。
І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.
16 以色列人與他們立約之後，過了三天才聽見他們是近鄰，住在以色列人中間的。
І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі́ вони до нього, і сидять вони поміж ними.
17 以色列人起行，第三天到了他們的城邑，就是基遍、基非拉、比錄、基列‧耶琳。
І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули́ до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.
18 因為會眾的首領已經指着耶和華－以色列的上帝向他們起誓，所以以色列人不擊殺他們；全會眾就向首領發怨言。
І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли́ були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.
19 眾首領對全會眾說：「我們已經指着耶和華－以色列的上帝向他們起誓，現在我們不能害他們。
І сказали всі начальники до всієї громади: „Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.
20 我們要如此待他們，容他們活着，免得有忿怒因我們所起的誓臨到我們身上。」
Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за прися́гу, що ми присягнули їм“.
21 首領又對會眾說：「要容他們活着。」於是他們為全會眾作了劈柴挑水的人，正如首領對他們所說的話。
І сказали до них начальники: „Нехай вони живуть“. І стали вони рубати дро́ва та носи́ти воду для всієї громади, як говорили їм начальники.
22 約書亞召了他們來，對他們說：「為甚麼欺哄我們說『我們離你們甚遠』呢？其實你們是住在我們中間。
І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: „Чому́ ви обмани́ли нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите́ серед нас?
23 現在你們是被咒詛的！你們中間的人必斷不了作奴僕，為我上帝的殿作劈柴挑水的人。」
А тепер ви прокля́ті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі́ дров, і носії́ води для дому Бога мого“.
24 他們回答約書亞說：「因為有人實在告訴你的僕人，耶和華－你的上帝曾吩咐他的僕人摩西，把這全地賜給你們，並在你們面前滅絕這地的一切居民，所以我們為你們的緣故甚怕喪命，就行了這事。
А вони відповіли Ісусові та й сказали: „Бо справді ви́явлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей край, і ви́губити всіх ме́шканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.
25 現在我們在你手中，你以怎樣待我們為善為正，就怎樣做吧！」
А тепер ми оце в руці твоїй: я́к добре, і я́к справедливо в оча́х твоїх учинити нам, учини“.
26 於是約書亞這樣待他們，救他們脫離以色列人的手，以色列人就沒有殺他們。
І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.
27 當日約書亞使他們在耶和華所要選擇的地方，為會眾和耶和華的壇作劈柴挑水的人，直到今日。
І дав їх Ісус того дня за рубачі́в дров та за носії́в води для громади й для Господнього же́ртівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.
