約伯記 3
1 此後，約伯開口咒詛自己的生日，
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 說：
І Йов заговорив та й сказав:
3 願我生的那日 和說懷了男胎的那夜都滅沒。
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 願那日變為黑暗； 願上帝不從上面尋找它； 願亮光不照於其上。
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 願黑暗和死蔭索取那日； 願密雲停在其上； 願日蝕恐嚇它。
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 願那夜被幽暗奪取， 不在年中的日子同樂， 也不入月中的數目。
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 願那夜沒有生育， 其間也沒有歡樂的聲音。
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 願那咒詛日子且能惹動鱷魚的 咒詛那夜。
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 願那夜黎明的星宿變為黑暗， 盼亮卻不亮， 也不見早晨的光線；
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 因沒有把懷我胎的門關閉， 也沒有將患難對我的眼隱藏。
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 我為何不出母胎而死？ 為何不出母腹絕氣？
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 為何有膝接收我？ 為何有奶哺養我？
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 不然，我就早已躺臥安睡，
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 和地上為自己重造荒邱的君王、謀士，
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 或與有金子、將銀子裝滿了房屋的王子 一同安息；
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 或像隱而未現、不到期而落的胎， 歸於無有，如同未見光的嬰孩。
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 在那裏惡人止息攪擾， 困乏人得享安息，
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 被囚的人同得安逸， 不聽見督工的聲音。
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 大小都在那裏； 奴僕脫離主人的轄制。
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 受患難的人為何有光賜給他呢？ 心中愁苦的人為何有生命賜給他呢？
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 他們切望死，卻不得死； 求死，勝於求隱藏的珍寶。
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 他們尋見墳墓就快樂， 極其歡喜。
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 人的道路既然遮隱， 上帝又把他四面圍困， 為何有光賜給他呢？
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 我未曾吃飯就發出歎息； 我唉哼的聲音湧出如水。
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 因我所恐懼的臨到我身， 我所懼怕的迎我而來。
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 我不得安逸，不得平靜， 也不得安息，卻有患難來到。
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
