< 約伯記 22 >
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 你為人公義,豈叫全能者喜悅呢? 你行為完全,豈能使他得利呢?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 因你無故強取弟兄的物為當頭, 剝去貧寒人的衣服。
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 困乏的人,你沒有給他水喝; 飢餓的人,你沒有給他食物。
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 你說:上帝知道甚麼? 他豈能看透幽暗施行審判呢?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 他們未到死期,忽然除滅; 根基毀壞,好像被江河沖去。
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 他們向上帝說:離開我們吧! 又說:全能者能把我們怎麼樣呢?
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 哪知上帝以美物充滿他們的房屋; 但惡人所謀定的離我好遠。
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 義人看見他們的結局就歡喜; 無辜的人嗤笑他們,
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 說:那起來攻擊我們的果然被剪除, 其餘的都被火燒滅。
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 你當領受他口中的教訓, 將他的言語存在心裏。
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 你若歸向全能者,從你帳棚中遠除不義, 就必得建立。
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 要將你的珍寶丟在塵土裏, 將俄斐的黃金丟在溪河石頭之間;
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 你定意要做何事,必然給你成就; 亮光也必照耀你的路。
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 人使你降卑,你仍可說:必得高升; 謙卑的人,上帝必然拯救。
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 人非無辜,上帝且要搭救他; 他因你手中清潔,必蒙拯救。
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.