約伯記 16
1 約伯回答說：
А Йов відповів та й сказав:
2 這樣的話我聽了許多； 你們安慰人，反叫人愁煩。
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 虛空的言語有窮盡嗎？ 有甚麼話惹動你回答呢？
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 我也能說你們那樣的話； 你們若處在我的境遇， 我也會聯絡言語攻擊你們， 又能向你們搖頭。
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 但我必用口堅固你們， 用嘴消解你們的憂愁。
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 我雖說話，憂愁仍不得消解； 我雖停住不說，憂愁就離開我嗎？
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 但現在上帝使我困倦， 使親友遠離我，
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 又抓住我，作見證攻擊我； 我身體的枯瘦也當面見證我的不是。
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 主發怒撕裂我，逼迫我， 向我切齒； 我的敵人怒目看我。
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 他們向我開口， 打我的臉羞辱我， 聚會攻擊我。
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 上帝把我交給不敬虔的人， 把我扔到惡人的手中。
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 我素來安逸，他折斷我， 掐住我的頸項，把我摔碎， 又立我為他的箭靶子。
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 他的弓箭手四面圍繞我； 他破裂我的肺腑，並不留情， 把我的膽傾倒在地上，
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 將我破裂又破裂， 如同勇士向我直闖。
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 我縫麻布在我皮膚上， 把我的角放在塵土中。
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 我的臉因哭泣發紫， 在我的眼皮上有死蔭。
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 我的手中卻無強暴； 我的祈禱也是清潔。
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 地啊，不要遮蓋我的血！ 不要阻擋我的哀求！
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 現今，在天有我的見證， 在上有我的中保。
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 我的朋友譏誚我， 我卻向上帝眼淚汪汪。
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 願人得與上帝辯白， 如同人與朋友辯白一樣；
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 因為再過幾年， 我必走那往而不返之路。
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
