約伯記 10
1 我厭煩我的性命， 必由着自己述說我的哀情； 因心裏苦惱，我要說話，
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 對上帝說：不要定我有罪， 要指示我，你為何與我爭辯？
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 你手所造的， 你又欺壓，又藐視， 卻光照惡人的計謀。 這事你以為美嗎？
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 你的眼豈是肉眼？ 你查看豈像人查看嗎？
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 你的日子豈像人的日子， 你的年歲豈像人的年歲，
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 就追問我的罪孽， 尋察我的罪過嗎？
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 其實，你知道我沒有罪惡， 並沒有能救我脫離你手的。
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 你的手創造我，造就我的四肢百體， 你還要毀滅我。
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 求你記念－製造我如摶泥一般， 你還要使我歸於塵土嗎？
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 你不是倒出我來好像奶， 使我凝結如同奶餅嗎？
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 你以皮和肉為衣給我穿上， 用骨與筋把我全體聯絡。
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 你將生命和慈愛賜給我； 你也眷顧保全我的心靈。
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 然而，你待我的這些事早已藏在你心裏； 我知道你久有此意。
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 我若犯罪，你就察看我， 並不赦免我的罪孽。
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 我若行惡，便有了禍； 我若為義，也不敢抬頭， 正是滿心羞愧， 眼見我的苦情。
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 我若昂首自得，你就追捕我如獅子， 又在我身上顯出奇能。
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 你重立見證攻擊我， 向我加增惱怒， 如軍兵更換着攻擊我。
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 你為何使我出母胎呢？ 不如我當時氣絕，無人得見我；
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 這樣，就如沒有我一般， 一出母胎就被送入墳墓。
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 我的日子不是甚少嗎？ 求你停手寬容我， 叫我在往而不返之先－ 就是往黑暗和死蔭之地以先－ 可以稍得暢快。
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 那地甚是幽暗，是死蔭混沌之地； 那裏的光好像幽暗。
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
