约伯记 9
1 约伯回答说：
А Йов відповів та й сказав:
2 我真知道是这样； 但人在 神面前怎能成为义呢？
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 若愿意与他争辩， 千中之一也不能回答。
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 他心里有智慧，且大有能力。 谁向 神刚硬而得亨通呢？
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 他发怒，把山翻倒挪移， 山并不知觉。
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 他使地震动，离其本位， 地的柱子就摇撼。
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 他吩咐日头不出来，就不出来， 又封闭众星。
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 他独自铺张苍天， 步行在海浪之上。
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 他造北斗、参星、昴星， 并南方的密宫；
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 他行大事，不可测度， 行奇事，不可胜数。
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 他从我旁边经过，我却不看见； 他在我面前行走，我倒不知觉。
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 他夺取，谁能阻挡？ 谁敢问他：你做什么？
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 神必不收回他的怒气； 扶助拉哈伯的，屈身在他以下。
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 既是这样，我怎敢回答他， 怎敢选择言语与他辩论呢？
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 我虽有义，也不回答他， 只要向那审判我的恳求。
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 我若呼吁，他应允我； 我仍不信他真听我的声音。
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 他用暴风折断我， 无故地加增我的损伤。
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 我就是喘一口气，他都不容， 倒使我满心苦恼。
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 若论力量，他真有能力！ 若论审判，他说谁能将我传来呢？
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 我虽有义，自己的口要定我为有罪； 我虽完全，我口必显我为弯曲。
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 我本完全，不顾自己； 我厌恶我的性命。
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 善恶无分，都是一样； 所以我说，完全人和恶人，他都灭绝。
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 若忽然遭杀害之祸， 他必戏笑无辜的人遇难。
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 世界交在恶人手中； 蒙蔽世界审判官的脸， 若不是他，是谁呢？
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 我的日子比跑信的更快， 急速过去，不见福乐。
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 我的日子过去如快船， 如急落抓食的鹰。
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 我若说：我要忘记我的哀情， 除去我的愁容，心中畅快；
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 我因愁苦而惧怕， 知道你必不以我为无辜。
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 我必被你定为有罪， 我何必徒然劳苦呢？
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 我若用雪水洗身， 用硷洁净我的手，
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 你还要扔我在坑里， 我的衣服都憎恶我。
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 他本不像我是人，使我可以回答他， 又使我们可以同听审判。
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 我们中间没有听讼的人 可以向我们两造按手。
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 愿他把杖离开我， 不使惊惶威吓我。
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 我就说话，也不惧怕他， 现在我却不是那样。
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
