约伯记 17
1 我的心灵消耗，我的日子灭尽； 坟墓为我预备好了。
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 真有戏笑我的在我这里， 我眼常见他们惹动我。
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 愿主拿凭据给我，自己为我作保。 在你以外谁肯与我击掌呢？
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 因你使他们心不明理， 所以你必不高举他们。
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 控告他的朋友、以朋友为可抢夺的， 连他儿女的眼睛也要失明。
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 神使我作了民中的笑谈； 他们也吐唾沫在我脸上。
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 我的眼睛因忧愁昏花； 我的百体好像影儿。
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 正直人因此必惊奇； 无辜的人要兴起攻击不敬虔之辈。
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 然而，义人要持守所行的道； 手洁的人要力上加力。
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 至于你们众人，可以再来辩论吧！ 你们中间，我找不着一个智慧人。
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 我的日子已经过了； 我的谋算、我心所想望的已经断绝。
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 他们以黑夜为白昼， 说：亮光近乎黑暗。
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 若对朽坏说：你是我的父； 对虫说：你是我的母亲姊妹；
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 这样，我的指望在哪里呢？ 我所指望的谁能看见呢？
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
