< 詩篇 57 >
1 達味金詩,交與樂官,作於逃入洞中躲避撒烏耳時。調寄「莫要毀壞」。 求你憐憫我,天主,求你憐憫我,求你憐憫我,因為我的靈魂,一心向你投靠,投靠到你翅翼的蔭庇下,等待一切凶禍過去才罷。
Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам Давидів, коли він втік від Саула в печеру. Помилуй мене, Боже, помилуй мене! Бо в Тобі лише знаходить притулок душа моя і в тіні Твоїх крил сховається, поки лихо мине.
Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, Який віддячує за мене [ворогам моїм].
3 願天主自天賜下慈愛,並賜下忠實恩惠援助我,卻對追趕我的人加以凌嗤。
Він пошле з небес і врятує мене, посоромить того, хто прагне мене схопити; (Села) пошле Бог милість Свою й істину.
4 我躺臥在群獅的中間,個個都想把人子吞咽;他們的牙齒是長矛銳箭,他們的舌頭是鋒刀利劍。
Душа моя – посеред левів; лежу я серед тих, що дихають полум’ям, серед синів людських, чиї зуби – списи й стріли, а язики їхні – гострий меч.
Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.
6 他們為我的腳設下了網羅,要我的性命;在我前面挖掘了陷阱,自己反跌入其中。
Вони розкинули тенета стопам моїм; понурилася душа моя. Викопали переді мною яму – самі упали в неї! (Села)
7 天主,我的心已準備妥當,我的心已準備妥當,我要彈琴歌唱。
Серце моє непохитне, Боже, непохитне серце моє! Співати буду й грати!
8 我的靈魂,你要醒起來,七絃和豎琴,要奏起來,我要喚起曙光。
Прокинься, славо моя! Прокинься, ліро й арфо! Розбуджу-но я зорю досвітню!
9 上主,我要在萬民中讚美您,上主,我要在列邦中歌頌您。
Прославлю Тебе серед народів, Владико, співатиму Тобі поміж племенами.
Бо велика аж до небес милість Твоя і аж до хмар – істина Твоя.
Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.