< 詩篇 127 >

1 若不是上主興工建屋,建築的人是徒然勞苦;若不是上主護守城堡,守城的人白白驚醒護守。
Пісня проча́н. Соломо́нова.
2 您們很早起床盡屬徒然,每夜坐到深更圖謀打算,為了求食經過多少辛酸;唯獨天主賜所愛者安眠。
Даре́мно вам ра́но вставати, допі́зна сидіти, їсти хліб загорьо́ваний, — Він і в спанні́ подасть другові Своє́му!
3 的確子女全是上主的賜予,胎兒也全是他的報酬。
Діти — спа́дщина Господнє, плід утро́би — нагоро́да!
4 年青少壯所生的子嗣,有如勇士手中的箭矢。
Як стрі́ли в руках того ве́летня, так і сини́ молоді́:
5 裝滿自己箭囊的人,真有福氣,城門前爭辯,不受羞恥。
блаженний той муж, що сагайдака́ свого ними напо́внив, — не бу́дуть такі посоро́млені, коли в брамі вони говори́тимуть із ворога́ми!

< 詩篇 127 >