< 詩篇 102 >

1 受壓迫者在憂心悲愁時,向上主訴苦訴。 上主,求您允許我的祈求,願我的呼聲上達於您!
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 在我蒙難時日,求您不要掩面迴避我,我呼號您時,求您側耳聽我,迅速俯允我。
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 因為我的日月消散如雲煙,我的骨骸枯焦如火煎。
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 我的心憔悴得枯草一般,因此我也忘記了吃我的飯。
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 因為我哀傷得過度,我已僅是皮包骨頭。
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 我好像成了曠野中的淘河,我又像成了廢墟中的鴟鶚;
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 整夜不眠,獨自哀號,像屋頂的孤零小鳥。
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 我的仇敵常不停地辱罵我,對我猖狂的人,指名詛咒我;
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 我吃灰塵當食糧,我喝眼淚當水湯;
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 為了您的義憤與震怒,您把我舉起,將我撲拋去。
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 我的日月像傾斜的陰影,我的本身好像禾草枯零。
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 然而上主,您卻永遠常在,您的名號萬也代不衰。
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 求您起來,願您寬赦熙雍,因憐憫她的時日已來臨。
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 因您的眾僕愛惜她的石頭,他們也念念不忘她的廢壚。
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 上主,萬民必敬愛您的聖名,普世列王必敬愛您的光榮。
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 因為上主必定要重建熙雍,且要顯現於自己的光榮中。
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 祂必垂顧窮苦人的祈禱,也決不拒絕他們的哀號。
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 將此事寫出流給後世,叫新生的人民讚美上主。
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 因上主由至高聖所俯視,由高天之上垂顧人間世,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 為傾聽俘虜的哀嘆,為釋放待斃的囚犯,
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 為在熙雍傳述上主的聖名,在耶路撒冷宣揚祂的光榮。
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 那時萬民都要聚集在一處,諸邦列國也要來朝拜上主。
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 祂在中途將我的力量消滅,將我的歲月縮短;
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 我說:我天主,莫我中年夭折,但願您的歲月永留萬代。
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 在起初您奠定了下地,上天也是您手的功績。
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 天地必要毀滅,而您永遠存在,萬物必要如同衣裳一樣衰敗,有如衣服更換,都要新存化代謝;
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 但是您卻永存不變,您的壽命無盡無限。
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 願您僕人的子女居家安康,願他們的子孫在您前永昌。
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».

< 詩篇 102 >