< 約伯記 30 >

1 但現今年紀小於我的人,都嘲笑我;這些人的父親,我都不屑於列在守我羊群的狗中。
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 他們的精力已經喪失,他們手臂的力量,對我還有何用﹖
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 他們因貧乏和饑饉而消瘦,咀嚼曠野裏的草根,以及荒山野嶺所生的荊棘。
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 他們由叢莽中採取鹹菜,以杜松根做自己的食物。
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 人將他們由人群中逐出,在他們後面喊叫有如追賊;
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 他們只得避居於深谷,住在山洞和岩穴中;
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
7 在荊棘叢中哀歎,在葛藤下蝟縮。
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 這些人都是流氓的後代,都是無名氏之子孫,由本國驅逐境外的。
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 但現今我竟成了他們的歌謠,做了他們的話柄。
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 他們因憎惡我而遠離我,竟任意向我臉上吐唾沫。
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 他們解開了韁繩以攻擊我,在我面前除掉了轡頭。
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 下流之輩在我右邊起來,向我投擲石頭,築成一條使我喪亡的路。
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 他們破壞了我的道路,使我跌仆,卻沒有人阻止他們。
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 他們由寬大的缺口進入,輾轉於廢墟之中。
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 恐怖臨於我身,我的尊榮如被風吹散,我的救恩如浮雲逝去。
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 現今我的心神已頹廢,憂患的日子不放鬆我。
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 夜間痛苦刺透我骨,我的脈絡都不得安息。
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 天主以大力抓住我的衣服,握緊我長衣的領口,
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 將我投入泥中,使我變成灰土。
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 天主啊! 我向你呼號,你不回答我;我立起來,你也不理睬我。
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 你對我變成了暴君,用你有力的手迫害我。
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 你將我提起,乘風而去,使我在狂風中飄搖不定。
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 我知道你要導我於死亡,到眾生聚集的家鄉。
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 若窮人遇到不幸向我求救,我豈不伸手去援助他﹖
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 他人遭難,我豈沒有流淚﹖人窮乏,我的心豈沒有憐憫﹖
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 我希望幸福,來的卻是災禍;我期待光明,黑暗反而來臨。
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 我內心煩惱不安,痛苦的日子常臨於我。
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 我憂悶而行,無人安慰我,我要在集會中起立喊冤。
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 我成了豺狼的兄弟,成了駝鳥的伴侶。
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 我的皮膚變黑,我的骨頭因熱灼焦,
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 我的琴瑟奏出哀調,我的簫笛發出哭聲。
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.

< 約伯記 30 >