以西結書 33
1 上主的話傳給我說：「
І було́ мені слово Господнє таке:
2 人子，你應告訴你民族的子女，向他們說：當我使刀劍臨於一地，那地的百姓就應從自己的人中選出一人，立他作為他們的警衛，
„Сину лю́дський, говори синам свого наро́ду, та й скажеш до них: Коли б Я спрова́див на який край меча, і взяв би наро́д цього краю одно́го чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартови́м,
3 他一見刀劍臨近那地，就吹號筒，警告人民；
і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурми́в би в сурму́, й остеріг народ,
4 人民聽見號筒的聲音，若不加戒備；刀劍來了，將他除掉，他的血債應歸他自己承當，
і почув би хто голос сурми́, та не був би обере́жний, і прийшов би меч та й захопи́в би його, то кров його на голові його буде!
5 因為他聽見號聲，而不加戒備，他的血債應由他自己承當，那發警告的必安全無恙。
Голос сурми́ він чув, та не був обере́жний, — кров його буде на ньому, а він, коли б був обере́жний, урятував би свою душу.
6 警衛若見刀劍來臨，卻不吹號筒，人民因此沒有受到警告；刀劍來了，即便除掉他們中一人，這人雖因自己的罪惡被除掉，但我也要由警衛手中追討他的血債。
А той вартови́й, коли б побачив меча, що йде, і не засурми́в би в сурму́, а наро́д не був би обере́жний, і прийшов би меч, і захопи́в би одно́го з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартово́го.
7 人子，我也這樣立你作以色列家族的警衛；你聽了我口中的話，應代我警告他們。
А ти, сину лю́дський, — Я дав тебе вартови́м для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остереже́ш їх від Мене.
8 為此，當我告訴惡人：『惡人，你必喪亡! 』你若不講話，也不警告惡人離開邪道，那惡人雖因自己的罪惡而喪亡，但我要由你手中追討他的血債。
Коли б Я сказав до безбожного: „Безбожнику, ти конче помреш!“, а ти не говорив би, щоб остерегти́ безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.
9 你若警告惡人叫他離開邪道，但他不肯歸正，離開邪道，他必因自己的罪惡而喪亡，你卻救了自己。」「
А ти, коли остереже́ш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не ве́рнеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятува́в.
10 人子，你應告訴以色列家族：你們曾這樣說：『我的過犯和罪惡重壓著我們，我們必因此消滅，我們還怎能生存﹖』
А ти, сину лю́дський, скажи до Ізраїлевого дому: „Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми ги́немо, то як бу́демо жити?“
11 你要告訴他們：我指著我的生命起誓──吾主上主的斷語──我決不喜歡惡人喪亡，但卻喜歡惡人歸正，離開邪道，好能生存。以色列家族啊! 歸正罷! 歸正罷! 離開你們的邪道罷! 何必要死去呢﹖
Скажи їм Як живий Я, — говорить Господь Бог, — не пра́гну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих дорі́г, і на́що вам умирати, доме Ізраїлів?
12 人子，你要告訴你民族的子女：義人的正義在他犯罪之日不能救他；惡人的罪過在惡人悔改之日，也不會使它喪亡在他罪過中；義人在他犯罪之日，不能因著他的正義而生存。
А ти, сину лю́дський, скажи до синів свого народу: Справедливість справедливого — не врятує його в дні гріха́ його, а несправедливість несправедливого — не спіткне́ться він об неї в дні наве́рнення від своєї несправедливости, а справедливий не зможе жити в ній в дні свого гріха́.
13 幾時我向義人說：他必生存；但他卻依仗自己的正義行惡，他所有的正義必不再被記念，他必因他所犯的罪惡而喪亡。
Коли Я скажу́ справедливому: Буде конче він жити, а він наді́явся б на свою справедливість, та робив би кривду, то вся його справедливість не буде зга́дана, і за кривду свою, що зробив, він помре!
14 幾時我向惡人說：你必喪亡；但他由罪惡中悔改，且遵行法律和正義，
А коли Я скажу́ до несправедливого: Конче помреш ти, а він наве́рнеться від свого гріха́, і робитиме право та справедливість:
15 清償抵押，歸還劫物，遵行生命的誡命，再不作惡，他必生存，不致死亡。
заста́ву поверне несправедливий, грабу́нок відшкоду́є, ходитиме уставами життя, щоб не чинити кривди, то конче буде він жити, не помре!
16 他所犯的一切罪過，不再被提起，因他遵行法律和正義，必定生存。
Усі гріхи його, які він нагрішив, не будуть йому зга́дані, — право та справедливість робив він, конче буде він жити!
17 如果你民族的子女還說：『吾主的作法不公平。』其實是他們的作法不公平。
І кажуть сини твого наро́ду: „Несправедлива Господня дорога!“тоді як несправедлива їхня власна дорога.
18 幾時義人離棄正義而去行惡，他必因此而喪亡；
Коли справедливий відве́рнеться від своєї справедливости, і робитиме кривду, то помре він за те!
19 幾時惡人離棄罪惡，而遵行法律和正義，他必因此而生存。
А коли несправедливий відве́рнеться від своєї несправедливости, і чинитиме право та справедливість, то на них він буде жити!
20 你們怎麼還說：『吾主的作法不公平﹖』以色列家族，我必照你們每人的行為審判你們。」
А ви кажете: Несправедлива Господня дорога! Кожного з вас Я буду судити, Ізраїлів доме, за його доро́гами!“
21 我們充軍後十一年十月五日，有一個從耶路撒冷逃到我這裏的人說：『京城陷落了。』
І сталося за дванадцятого року, десятого місяця, п'ятого дня місяця від нашого вигна́ння, прийшов був до мене втіка́ч з Єрусалиму, говорячи: „Побите це місто!“
22 在逃難者來的前一晚上，上主的手臨於我，開了我的口；及至他早晨來到我這裏以前，我的口已開了，我不再作啞吧。
А Господня рука була прийшла до мене ввечорі перед прихо́дом цього́ втікача́, і Він відкрив мої у́ста, поки прийшов той до мене вранці. І були відкриті мої уста, і не був уже я більше німий!
23 上主的話傳給我說：「
І було мені слово Господнє таке:
24 人子，在以色列地區住在那些廢墟裏的人仍說道：亞巴郎只一個人就佔據了此地，我們人數眾多，此地應歸我們佔有。
„Сину лю́дський, ме́шканці цих руїн на Ізраїлевій землі гово́рять так: Авраам був один, та проте́ посів цей край, а нас багато, — нам да́ний цей край на спа́дщину!
25 為此你應告訴他們：吾主上主這樣說：你們吃了帶血的祭物，舉目仰望了你們的偶像，且殺人流血，而你們還要佔據此地﹖
Тому́ скажи їм: Так сказав Господь Бог: Ви на крові їсте, а свої очі зво́дите до бовва́нів своїх, і кров пролива́єте, — і цей край пося́дете ви?
26 你們仍仗著刀劍，行醜惡之事，每人玷污近人的妻子，而你們還要佔據此地﹖
Ви спира́єтесь на свого меча, робите гидо́ту, і кожен безчестить жінку свого ближнього, — і цей край посядете ви?
27 你應告訴他們：吾主上主這樣說：我指著我的生命起誓：那在廢墟中的，必喪身刀下；在原野的，我要把他們交給野獸吞噬；在堡壘和山洞中的，必死於瘟疫。
Так скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Як живий Я, — ті, хто в руїнах, попа́дають від меча, а той, хто на широкім полі, того віддам звірині́, щоб поже́рла його, а ті, хто в тверди́нях та в пече́рах, помруть від морови́ці!
28 我要使此地變為沙漠和荒野，使她再不能誇耀自己的勢力；我要使以色列的山變為荒丘，再無人經過。
І оберну́ Я цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння, і скінчи́ться пиха́ сили його, і опусто́шіють Ізраїлеві го́ри, так що не буде й перехожого.
29 為了他們所行的醜惡，我使此地變為沙漠和荒野時，他們必承認我是上主。
І пізнають вони, що Я — Господь, коли Я оберну́ цей край на спусто́шення та на сплюндрува́ння за всі їхні гидо́ти, що зробили вони.
30 人子，你民族的子女在牆下及他們的門口，彼此談論你說：來，我們去聽聽由上主那裏傳出了什麼話﹖
А ти, сину лю́дський, — сини твого наро́ду умовляються про тебе при сті́нах і в две́рях домів, і говорять один з о́дним, кожен зо своїм братом, кажучи: Увійдіть та послу́хайте, що це за слово, що виходить від Господа?
31 他們便成群結隊地來到你這裏，像我的百姓般坐在你面前，聽你的話，但不去實行；他們口頭上說的是甜言蜜語，但他們的心卻在追求不義的利益。
І при́йдуть до тебе, як прихо́дить наро́д, і сядуть перед тобою як Мій наро́д, і послухають твоїх слів, але їх не ви́конають, бо що приємне в устах їхніх, те вони зроблять, а серце їхнє ходить за захла́нністю їхньою.
32 你對他們好像唱情歌的人，歌喉悅耳，彈奏美妙；他們喜歡聽你說的話，卻不去實行。
І ось ти для них, як пісня коха́ння, красноголосий і добрий грач, і вони слухають слова́ твої, але їх не вико́нують!
33 當這事來時──看，已來了! ──他們必承認在他們中有位先知。」
А коли оце при́йде, — ось воно вже прихо́дить! — то пізнають вони, що серед них був проро́к“.
