Joba 3
1 Te phoeiah Job a ka te a ang tih a khohnin te a tap.
По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.
2 Te vaengah Job loh a doo tih,
І Йов заговорив та й сказав:
3 Amah kah thang nah khohnin neh, “Tongpa a yom,” a ti hlaem khaw paltham mai saeh.
„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“
4 Te khohnin te a hmuep la om palueng vetih, Pathen loh a so la toem pawt mako. Te dongah vangnah loh te soah sae boel saeh.
Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!.
5 Te te hmaisuep neh dueknah hlipkhup loh suk saeh. A soah khomai yaal saeh lamtah, hlamhop hnin bangla let saeh.
Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!
6 Tekah hlaem te a hmuep loh lo saeh lamtah kum khat kah khohnin dongah a kohoe boel saeh, hla taenah dongah khaw kun boel saeh.
Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!
7 Tekah hlaem te pumhong la om saeh lamtah a khuiah omngaih laa cuen boel saeh ne.
Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!
8 Khohnin thae aka phoei thil tih, a coekcoe la Leviathan aka haeng loh, te te tap saeh.
Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!
9 Hlaemhmah aisi khaw hmuep saeh lamtah, khosae te lamtawn cakhaw sae boel saeh, mincang khosaeng te hmu boel saeh.
Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —
10 Ka bungko thohkhaih te a khaih mai vetih thakthaenah he ka mik lamloh a thuh mai kolla.
бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!
11 Balae tih bung khuiah ka duek pawh. Bungko lamloh ka thoeng tih ka pal hae.
Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?
12 Balae tih khuklu loh kai n'doe, balae tih rhangsuk loh n'khut.
Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?
13 Ka yalh to palueng koinih la ka ip mong vetih ka duem lah ni.
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нок
14 Manghai rhoek neh a imrhong aka thoh diklai olrhoep rhoek taengla,
з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,
15 Amih taengkah sui mangpa rhoek neh a im ah tangka aka hawn rhoek taengah.
або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!
16 Rhumpu bangla n'thuh kanoek vetih vangnah aka hmuh noek pawh camoe rhoek bangla ka om pawt mako.
Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?
17 Teah te halang rhoek loh khoponah a toeng uh tih thadueng aka bawt khaw pahoi duem.
Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,
18 Thongtla rhoek te rhenten rhalthal uh tih, tueihno ol ya uh pawh.
разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!
19 Tanoe neh kangham khaw amah la om pahoi tih sal khaw a boei taeng lamloh sayalh coeng.
Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...
20 Balae tih thakthaekung taengah vangnah, hinglu khahing taengah hingnah a paek?
І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,
21 Dueknah hamla aka rhingda long khaw dang hae pawt tih kawn lakah te te a too.
що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,
22 Phuel a hmuh uh vaengah omngaihnah neh a ngaingaih la a kohoe uh.
тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,
23 A longpuei te hlang ham tah a thuh dae a taengah Pathen loh a mak pah.
мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?
24 Ka buh hmai ah ka hueinah ha pawk tih ka kawknah he tui bangla pha.
Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,
25 Birhihnah neh ka birhih akhaw kamah m'vuei tih ka rhih nawn te khaw kamah taengah thoeng.
бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.
26 Ka dingsuek pawt tih ka mong pawh, ka duem pawt vaengah khoponah ha thoeng,” a ti.
Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“
