Tingtoeng 44
1 Aka mawt ham Korah ca rhoek kah Hlohlai Pathen aw, hlamat kum kah amamih tue ah na saii khoboe te, a pa rhoek loh kaimih ham a tae uh tih, kaimih hna neh ka yaak uh coeng.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 Na kut neh namtom na haek tih a pa rhoek te na thoh. Namtu te talh sak ham a pa rhoek na hlun.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 A cunghang loh khohmuen pang sak uh pawt tih a bantha loh amih a khang moenih. Tedae amih te na moeithen dongah na bantang kut kah na bantha, na maelhmai kah khosae nen ni na khang.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 Ka manghai Pathen nang loh Jakob kah khangnah ham uen lah.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 Nang rhang neh ka rhal rhoek te ka thoeh uh. Kaimih taengkah aka tlai rhoek na ming neh ka suntlae uh.
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 Ka liva dongah ka pangtung pawt tih ka cunghang loh kai n'khang moenih.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 Tedae ka rhal kut lamkah kaimih nan khang tih kaimih kah ka lunguet rhoek te na yah sak.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 Hnin takuem Pathen rhang neh ka thangthen uh tih na ming te kumhal duela ka uem uh ni. (Selah)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 Tedae nan hlahpham tih kaimih kah hmaithae na saii dae ka caempuei taengla na pawk tloe moenih.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 Rhal taeng lamkah kaimih he hnuk la let nan khuen vaengah ka lunguet rhoek loh amamih vik te tukvat uh thae.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 Boiv a bangla kaimih he maeh la nan mop tih namtom taengah kaimih he nan thaek nan yak.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 A rhoeh pawt dongah na pilnam na yoih dae amih phu nen khaw na rhoeng hae pawh.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 Imben rhoek ham kokhahnah, tamdaengnah neh kaepvai kah soehsalnah la kaimih nan khueh.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 Namtom rhoek taengah thuidoeknah neh namtu pawt kah lu thuknah ham ni kaimih he nan khueh.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 Kamah kah mingthae loh hnin takuem kamah hmuh ah om tih,
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 aka veet kah ol neh thunkha nah phu aka lo kah mikhmuh ah a hliphen dongah ka maelhmai he yahpohnah loh a thing khoep.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 He boeih loh kaimih taengah ha pai dae nang kan hnilh uh pawt tih na paipi dongah rhi ka lat uh moenih.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 Ka lungbuei he a hnuk la balkhong pawh. Kaimih khokan long khaw na caehlong te phaelh pawh.
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 Tedae pongui kho ah kaimih nan phen tih dueknah hlipkhup neh nan khuk thil.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 Ka Pathen ming ka hnilh uh tih rhalawt pathen taengah kut ka phuel uh atah,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Lungbuei kah a huephael aka ming Pathen loh hekah he khe mahpawt a?
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Nang ham dongah maeh aka ngawn kah boiva la poek uh tih hnin takuem ah kaimih n'ngawn uh.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Haenghang laeh ba dongah lae na ih. Ka Boeipa, thoo laeh a yoeyah la nan hlahpham tarha mahpawh.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Ba dongah lae na hmai na thuh tih kaimih pum kah phacipphabaem neh hnaemtaeknah na hnilh?
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 Kaimih hinglu loh laipi dongla ngam tih kaimih bung loh diklai la khoem uh coeng.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Kaimih kah bomkung aw thoo lamtah na sitlohnah dongah kaimih n'lat dae.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
