Tingtoeng 102
1 Mangdaeng a rhae vaengah BOEIPA mikhmuh ah a kohuetnah a hawk tih a thangthuinah BOEIPA aw ka thangthuinah he ya lamtah ka pang ol loh nang taengla ham pha saeh.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Kai kah puencak tue vaengah na maelhmai te kai taeng lamkah thuh boeh. Kang khue tue vaengah kai taengla na hna han kaeng lamtah kai he koe n'doo lah.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Ka khohnin he hmaikhu bangla hmata tih ka rhuhrhong khaw hmaingen bangla tlum.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Ka lungbuei he baelhing bangla a haih tih a rhae sut dongah ka buh caak pataeng ka hnilh coeng.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Ka hueinah ol dongah ka pumsa tah ka rhuh dongla kap coeng.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Khosoek kah khosoek saelbu bangla ka lutlat sut tih, imrhong thathawt bangla ka om.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Ka hak ah khaw imphu kah aka pangoe vaa bangla ka om.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Ka thunkha loh hnin takuem kai m'veet uh tih kai aka yan rhoek loh kai ming neh a toemngam uh.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Hmaiphu te buh la ka caak tih ka tuiok khaw rhahnah neh ka thoek.
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Kai nan ludoeng tangtae khaw na kosi, na thinhul neh kai nan voeih.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Ka khohnin he mueihlip bangla puh tih baelhing bangla ka rhae sut.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Tedae BOEIPA namah tah kumhal ah na ngol coeng tih namah poekkoepnah tah cadilcahma phoeikah cadilcahma duela om.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Na thoo vetih a tue bangla Zion na haidam bitni. Anih rhen hamla khoning a pha coeng dongah.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 Na sal rhoek loh Zion kah lungto te a ngaingaih uh tih a laipi te khaw a rhen uh.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 Te dongah BOEIPA namah ming te namtom rhoek loh, namah thangpomnah te diklai manghai boeih loh a rhih uh ni.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Zion te BOEIPA loh a thoh vetih a thangpomnah neh phoe ni.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Dueidah thahnoeng thangthuinah taengla mael vetih amih kah thangthuinah te sit mahpawh.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Hmailong kah cadilcahma ham khaw hekah he daek saeh lamtah a suen pilnam loh BOEIPA thangthen saeh.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 A sang hmuencim lamkah a dan tih diklai te BOEIPA loh vaan lamkah a paelki.
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 Thongtl a kah a kiinah hnatun ham, dueknah khuikah hlang rhoek te hlah ham,
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 BOEIPA ming te Zion ah, amah koehnah te khaw Jerusalem ah doek ham om ni.
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 BOEIPA taengah thothueng ham pilnam rhoek neh ram rhoek tah tun tingtun uh ni.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Ka thadueng he longpuei ah a khah tih, ka khohnin khaw a rhaem.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Te dongah, “Ka Pathen aw, kai kah ka khohnin he a boengli ah lo boel mai. Namah kah kum tah cadilcahma phoeikah cadilcahma due khaw a pha kanoek.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 A cuek vaengah diklai na suen tih vaan ke khaw namah kutngo ni.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Amih te milh uh cakhaw namah tah na nguel yoeyah. Te dongah amih te himbai bangla boeih hnawn uh vetih pueinak bangla na tho vaengah thovael uh van ni.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Tedae namah tah amah la na om tih na kum khaw bawt pawh.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Na sal rhoek kah a ca rhoek loh kho a sak uh vetih a tiingan loh namah mikhmuh ah pai ni,” ka ti.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
