Joba 8
1 Shuhi Bildad loh a doo tih,
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 “He he me hil nim na thui ve? Na ka kah ol tah khohli bangla khuet coeng.
„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Pathen loh tiktamnah he a khun sak tih Tlungthang loh duengnah te a khun sak mai a?
Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Na ca rhoek te anih taengah a tholh vaengah amih te amamih kah boekoek kut dongla a tueih.
Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Namah loh Pathen te na toem tih Tlungthang te na hloep mak atah,
Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 Na cil tih na thuem koinih nang yueng la haenghang vetih na duengnah rhamtlim te n'thuung pataeng pawn ni.
якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 Na tongnah te a yiit om cakhaw na hmailong te muep rhoeng ni.
і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Lamhma kah cadil taengah dawt laeh lamtah a napa rhoek khenah te soepsoei laeh.
Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 Mamih loh n'hlaem paek kah long khaw m'ming uh moenih, mamih kah khohnin diklai dongkah mueihlip banghui ni.
бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 Amih te na thuinuet pawt tih a, nang taengah a thui vetih amih kah lungbuei lamloh olthui te a khueh eh?
отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Nongtui pawt ah talik thawn tih tui om mueh ah capu rhoeng a?
Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Te te a duei pueng ah a hlaek pawt akhaw sulrham boeih hmai ah rhae coeng.
Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 Pathen aka hnilh boeih kah caehlong neh lailak kah ngaiuepnah tah bing tangloeng.
отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 A uepnah neh a pangtungnah bumba im te khaw bawtboeng.
бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 A im dongah hangdang dae pai thai pawh. Te te a kuel dae thoo pawh.
На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Anih te khosae li ah thingsup tih a dum ah a dawn sai.
Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 A yung loh lungkuk dongah a ven tih lungto im te a hmuh.
на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Te te a hmuen lamloh a phuk van vaengah, “Nang kam hmu moenih,” anih te a namnah.
Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 He he a longpuei kah omthennah coeng koinih laipi tloe lamloh a poe uh khaming.
Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Pathen loh cuemthuek hnawt ngawn pawt tih thaehuet kut te a moem moenih.
Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 Na ka dongah nueihbu neh na hmui dongah tamlung bae.
аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Na lunguet rhoek loh yahpohnah a bai uh vetih halang kah dap tah om mahpawh,” a ti.
Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
