Joba 39
1 Thaelpang kah sathai a piil tue na ming tih sayuk a rhai na dawn a?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Hla a cup la na tae tih a piil tue na ming a?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 A ca rhoek loh a koisu uh tih a huel daengah a bungtloh loh a hlah.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 A ca a man uh te cangpai neh rhoeng tih a caeh uh phoeiah tah amih taengla mael uh pawh.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Sayalh la kohong marhang aka hlah te unim? Laak lueng kah kuelrhui aka hlam te unim?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 A im te kolken la, a dungtlungim te lungkaehlai la ka khueh.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Khorha kah hlangping te a lawn tih aka tueihno kah pang ol hnatun pawh.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 A luemnah tlang te a cawt tih sulhing boeih te a yoep.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Cung loh nang taengah a thohtat hamla a huem vetih na kongduk dongah rhaeh aya?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Cung te a rhuivaeh kong ah na pael vetih nang hnukah tuikol te a thoe aya?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 A thadueng a len dongah a soah na pangtung vetih na thaphu te a taengah na hnoo aya?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Na cangti te a khuen, a khuen vetih na cangtilhmuen a coi ni tila te te na tangnah a?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Kalaukva kah phae loh yoka cakhaw bungrho phaemul neh a dii aih nim.
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 A duei te diklai dongah a hnoo tih laipi khuiah a awp.
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 A kho loh a hep te a hnilh tih kohong mulhing long khaw te te a til.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 A ca rhoek te amah kah pawt bangla a hit sak tih a poeyoek la a thaphu te birhihnah pawh.
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Pathen loh anih te cueihnah a hnilh sak tih a taengah yakmingnah tael pah pawh.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Hmuensang la a phuel uh tue vaegah tah marhang neh a sokah aka ngol te a nueih thil.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Marhang taengah thayung thamal na paek a? A rhawn te a hnoo neh na thing pah a?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Anih te kaisih bangla na pet sak a? A phit vaengkah mueithennah khaw mueirhih la poeh.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Tuikol te a phuet uh vaengah thadueng neh a ngaingaih lungpok haica doe hamla pawk.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Rhihnah te a nueih thil tih a rhihyawp pawt dongah cunghang ha lamloh a mael moenih.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 A taengah liva a khoek tih caai neh soe kaw hmaihluei la om.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Hinghuen neh khoponah neh diklai a coih tih tuki ol te tangnah pawh.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Tuki te a rhoeh la, “Ahuei,” a ti nah tih caemtloek vaengkah mangpa khohum neh tamlung te a hla lamloh a huep.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Nang kah yakmingnah dongah nim mutlo loh a phae a phuel tih a ding, a phae te tuithim la a phuel?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Nang kah ka dongah atha te sang hang tih a bu a pomsang a?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Thaelpang ah kho a sak tih thaelpang hmuisum neh rhalvong ah khaw rhaeh ta.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Te lamloh caak a thaih tih a hla lamkah te a mik loh a paelki.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Te vaengah a vapuel, a vapuel loh thii a caep uh tih rhok om nah ah hnap om,” a ti nah.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
