Joba 30
1 Tedae a kum la kai lakah aka noe long khaw kai taengah luem uh coeng. Te rhoek kah a napa pataeng ka boiva kah ui taengah khueh ham ka hnawt lah mako.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 Amih kut dongkah thadueng khaw kai taengah metlam a om? Amih te a hminkhah lamni a paltham.
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 Vaitahnah neh khokha rhamling lamkah pumhong loh hlaem vaengah khohaeng neh imrhong kah rhamrhae te a cilh.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 Tangpuem dongkah baekkoi te a hlaek uh tih a buh la hlingcet yung a khueh.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 A nam lamloh a haek uh tih amih taengah hlanghuen bangla a o uh.
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 Soklong cakhom kah laipi neh thaelsawk khui ah kho a sak.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
7 Tangpuem khuiah pang uh tih lota hmuiah poem uh.
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 Aka ang ca rhoek neh ming mueh ca rhoek ni khohmuen lamloh a hawt uh.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 Te dongah amih kah rhotoeng la ka om coeng tih amih taengah ol la ka om.
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 Kai aka tuei rhoek tah kai lamloh lakhla uh tih ka mikhmuh ah timtui khaw tuem uh pawh.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 A lirhui lakah ka lirhui he pawl coeng. Te dongah kai he m'phaep tih ka mikhmuh ah kamrhui han tueih uh.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 Ka bantang kah hlangyoe loh tlai ka kho a kalh. Amih kah rhainah caehlong te kai taengah a picai uh.
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 Ka talnah khuiah ka hawn a mak uh tih, amih aka bom pawt khaw hoeikhang uh.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 A puut aka len bangla ael uh tih a khohli rhamrhael hmuiah paluet uh.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 Kai soah mueirhih pai tih khohli bangla ka moeihoeihnah a hloem vaengah kai kah khangnah te khomai bangla a yah.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 Kai lamloh ka hinglu a kingling coeng tih phacip phabaem khohnin loh kai n'tuuk.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 Khoyin ah ka rhuh te ka pum dong lamloh a cueh. Kai aka thuek he a dim moenih.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 Thadueng cungkuem dongah ka pueinak a phuelhthaih tih ka angkidung te rhawnmoep bangla ka vah.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 Kai he dikpo khuila n'dong tih laipi neh hmaiphu bangla n'thuidoek.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 Na taengah bomnah kam bih dae kai nan doo moenih. Ka pai akhaw kai he nan yakming moenih.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 Kai soah a muen la na poeh tih na ban thaa neh kai nan konaeh thil.
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 Kai he khohli dongah nan phueih. Kai nan ngol thil vaengah kai nan paci sak tih lungming cueihnah a yawn.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 Mulhing boeih kah tingtunnah im la dueknah neh kai nan mael sak ham khaw ka ming.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 A yoethaenah khuiah bombihnah a yaak vaengah kut aka thueng he lairhok dongah a om moenih.
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Khohnin a mangkhak dongah ka rhap tih khodaeng dongah ka hinglu a omdam moenih.
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 A then ka lamtawn vaengah boethae ha pawk. Vangnah te ka ngaiuep vaengah a hmuep ha pai.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 Ka bung he tlawk tih a kuemsuem moenih. Kai he phacip phabaem khohnin loh n'doe.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 Khomik a tal dongah maelhmai a hmuep la ka cet. Hlangping neh ka pai tih ka pang.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 Pongui kah a manuca neh tuirhuk vanu kah a hui la ka om.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 Ka vin khaw kamah dong lamloh mu tih ka rhuh khaw kholing neh tlum coeng.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 Ka rhotoeng te nguekcoinah la, ka phavi rhah ol la poeh.
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
