Joba 28
1 Cak ham a khorhui om tih sui ham khaw a ciil nah hmuen om.
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 Thicung khaw laipi lamloh a loh tih lungto te rhohum la a tlae.
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 A bawtnah te a hmuep neh a khuetnah a cungkuem hil a khueh. Anih loh lungto te a hmuep neh dueknah hlipkhup ah khaw a hoem.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 Soklong te aka bakuep taeng lamloh a yoe tih kho neh caeh khaw a hnilh uh. Hlanghing lamkah aka tlayae rhoek khaw hinghuen uh.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 Diklai amah lamloh buh thoeng tih a hmui ah hmai bangla om.
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 A lungto te minhum hmuen tih a taengah sui laipi om.
місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 A hawn te vatlung loh ming pawt tih maisi mik loh hmu pawh.
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
8 Te te sa ca rhoek loh cawt pawt tih te donglong te sathuengca long khaw pawn pawh.
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
9 Hmailung soah a kut a hlah tih tlang pataeng a yung ah a phil.
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
10 Sokko lungpang dongah a khoel tih umponah cungkuem khaw a mik loh a hmuh.
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11 Tuiva tuilong khaw a kueng tih olhuep te khosae la a khuen.
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
12 Tedae me rhoek ah nim cueihnah a hmuh tih yakmingnah hmuen he menim?
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
13 A phu te hlanghing loh ming pawt tih mulhing khohmuen ah a hmuh moenih.
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
14 Tuidung loh, “Te te kai ah moenih,” a ti tih tuitunli loh, “Kai taengah moenih,” a ti.
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
15 Te ham te cui cilh khaw pae thai pawt tih cueihnah a phu te cak khaw a khiing pah.
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 Ophir sui nen khaw, oitha lung vang nen khaw minhum nen khawting pawh.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
17 Te te sui neh canglung neh tluk pawt tih a hnothung he suicilh hnopai bal moenih.
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 Maerhuhlung neh disaehlung khaw thui lawk pawt tih cueihnah rhovoep tah lungvang lakah then.
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
19 Te te Kusah vaya nen khaw tluk pawt tih sui cilh nen khaw ting pawh.
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
20 Te dongah cueihnah he me lamkah nim ha pawk tih yakmingnah hmuen he menim?
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
21 Mulhing boeih kah mik lamloh a thuh pah tih vaan kah vaa taeng lamloh a thuh.
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
22 Abaddon neh dueknah loh, “A olthang te kaimih hna neh ka yaak uh,” a ti.
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Pathen loh a longpuei a yakming tih a hmuen te khaw amah loh a ming.
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24 Amah loh diklai khobawt hil a paelki tih vaan hmui khaw boeih a hmuh.
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
25 Yilh kah a khiing a khueh pah tih tui khaw cungnueh neh a nueh.
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
26 Amah loh khotlan ham rhi a suem tih rhaek ol ham khaw longpuei a khueh.
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
27 Cueihnah te a hmuh tih a tae. Cueihnah te a sikim sak tih a khe bal.
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28 Hlang taengah khaw, 'Ka Boeipa hinyahnah he cueihnah la om tih boethae lamloh nong he yakmingnah,’ a ti,” a ti nah.
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
