Caeltueih 15
1 Judea lamkah aka suntla hlangvang loh, “Moses kah khosing bangla yahvin na rhet pawt atah khang la na om thai mahpawh, “tila manuca rhoek te a thuituen uh.
[Тим часом] прийшли з Юдеї деякі [люди] та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися».
2 Te dongah olpungnah om tih Paul, Barnabas neh amih laklo kah oelhtaihnah te a yool mai moenih. Te oldawtnah dongah Jerusalem kah caeltueih rhoek neh a ham rhoek taengah Paul, Barnabas neh amih lamkah hlangtloe khat khat te caeh sak ham a mop uh.
Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин.
3 Hlangboel loh a thak uh tih Phoiniki neh Samaria ah a caeh uh vaengah namtom rhoek kah thovaelnah te a saep uh. Te vaengah manuca boeih tah omngaihnah muep a cuen pah.
Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів.
4 Jerusalem a pha uh vaengah hlangboel, caeltueih neh a ham rhoek loh a doe uh tih, amih taengah Pathen loh a saii pah te a puen pa uh.
Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них.
5 Tedae Pharisee buhlaelh lamkah hlangvang aka pai rhoek long khaw a tangnah tih, “Namtom te yahvin rhet sak tih Moses kah olkhueng tuem sak ham uen a kuek,” a ti uh.
Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що [язичників] потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея.
6 Te dongah hekah olka kawng ming hamla caeltueih rhoek neh a ham rhoek tah tingtun uh.
Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання.
7 Oelhtaihnah muep a om dongah Peter loh pai hang tih amih te, “Hlang rhoek manuca rhoek, 'Ka ka lamkah olthangthen ol he namtom a yaak sak tih a tangnah ham khosuen tue lamkah ni Pathen loh nangmih khuikah a tuek te, 'na hmat uh.
Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували.
8 Mamih taengkah bangla amih taengah khaw lungming Pathen loh a phong pah tih Mueihla Cim a paek coeng.
І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам.
9 Te dongah mamih neh amih laklo ah a boelhkhoeh moenih. Amih kah thinko he tangnah neh a ciim coeng.
Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця.
10 A pa rhoek long khaw, mamih long khaw phueih hamla aka coeng pawh hnamkun te hnukbang rhoek kah rhawn ah tloeng pah ham, balae tih Pathen ke na noemcai uh.
То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести?
11 Khang la om ham he Boeipa Jesuh kah lungvatnah lamloh n'tangnah vanbangla amih long khaw a longim bangla om van,” a ti nah.
Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони».
12 Rhaengpuei boeih loh kam a khuem. Te vaengah amih rhoi lamloh namtom taengah Pathen loh miknoek neh khobae rhambae a saii pah te Barnabas neh Paul loh a thui rhoi tih a hnatun uh.
Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників.
13 Amih rhoi te kam a khuem vaengah James loh a doo tih, “Ka manuca rhoek, ka hlang rhoek kai ol hnatun uh lah.
Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене!
14 A ming ham tah namtom pilnam khuikah khaw loh hamla Pathen loh a hip lamhma te Simeon loh a thui coeng.
Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені.
15 A daek bangla tonghma rhoek kah ol nen khaw tekah te tluep coeng.
І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
16 Te phoeiah bal vetih David kah dap aka bung te koep ka sak ni. A palet tangtae te khaw koep ka sak vetih ka duel ni.
„Після цього Я повернуся та відбудую занепалий дім Давида. Я відбудую його руїни та відновлю його,
17 Te daengah ni aka cul rhoek loh Boeipa kah hlang te a tlap vetih, amih te namtom boeih loh ka ming a phoei thil eh.
щоб решта людей шукали Господа, навіть і всі язичники, над якими закликано Моє ім’я. Так каже Господь, Який робить усе це
[і Якому] відомо все споконвіку“. (aiōn g165)
19 Te dongah Pathen taengla aka bal namtom rhoek te toeh pawt ham ni kai tah ka cai.
Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога.
20 Tedae mueirhol kah a tihnai, Cukhalnah, rhawnkhak sa neh thii te rhael ham amih taengah ca ka pat.
Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові.
21 Moses cabu te khosuen rhuirhong lamkah khopuei takuem ah a thui uh. Te te tunim ah om tih Sabbath takuem ah a tae coeng,” a ti nah.
Бо [Закон] Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи».
22 Te vaengah caeltueih rhoek, patong rhoek neh hlangboel boeih loh, manuca rhoek khuiah hlang aka mawt Barasabbas la a khue Judas neh Silas te amih lamkah hlang la a tuek tih, Paul neh Barnabas taengah Antiok la tueih ham ol a tloek.
Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів.
23 Amamih kut neh, “Caeltueih rhoek, patong rhoek neh manuca rhoek loh Antiok, Syria neh Kilikia tom kah manuca namtom rhoek te ka uem uh.
Через них передали такого листа: «Брати апостоли та старійшини до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії. Вітаємо вас!
24 Hlangvang tah mamih taeng lamkah nong coeng tila ka yaak uh. Nangmih kah hinglu aka toeh olka dongah na hinghuen uh. Amih te ol ka paek uh dae moenih.
Оскільки ми почули, що деякі [люди], які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону,
25 Te dongah tun ka hui uh tih, “Nangmih taeng neh mamih kah thintlo Barnabas neh Paul taengah hlang tueih ham tuek sih,” a ti uh.
ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом,
26 Amih tah Jesuh Khrih, mamih kah Boeipa ming ham a hinglu aka voei hlang rhoek ni.
людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа.
27 Te dongah Judas neh Silas te ka tueih uh. Ahmih rhoi khaw amah hmuen la olka neh ha puen rhoi.
Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали.
28 Te te kuek mai cakhaw thinrhih neh nangmih muep nan pawt ham, kaimih ham khaw Mueihla Cim neh ka poek uh.
Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного:
29 Tedae mueirhol buh, thii, rhawnkhak neh Cukhalnah tah rhael mai. Te khui lamloh namamih na cue uh te hnothen ni na saii eh?, sading la ne, “tila a daek pah.
утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре. Будьте здорові!»
30 Te dongah amih tah phih uh tih Antiok la suntla uh. Te phoeiah rhaengpuei te a coi tih capat te a paek uh.
Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа.
31 Thaphohnah te a tae uh vaengah omngaih uh.
Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню.
32 Judas neh Silas amamih rhoi khaw tonghma la bok a om rhoi dongah manuca rhoek te olka neh muep a hloep rhoi tih a thoh rhoi.
Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів.
33 A tue a hnonah rhoi phoeiah ngaimong la phih uh tih manuca rhoek te amih aka tueih rhoek taengla baluh.
Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав.
34 Tedae Paul neh Barnabas tah Antiok ah om rhoi pueng dongah,
Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.
35 hlangtloe taengah khaw Boeipa kah olka te muep a thuituen tih a phong rhoi.
Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими [братами] навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього.
36 Khohnin bet a di phoeiah Barnabas te Paul loh, “Bal sih lamtah Boeipa olka n'doek nah kho takuem kah manuca rhoek te metla a om uh khaw hip lah sih,” a ti nah.
Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять».
37 Te vaengah Marku la a khue Johan te khaw Barnabas loh khuen la cai.
Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком.
38 Tedae anih te Pamphylia lamloh amih rhoi te a nong tak coeng dongah anih te amih rhoi neh puei uh pawt tih bibi la khuen pawt ham te Paul loh a thuem sak.
А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння.
39 Te dongah amih rhoi te umyanah om tih khat neh khat paek uh rhoi. Te dongah Barnabas tah Kupros la kat ham Marku te a khuen.
Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру;
40 Paul long khaw manuca rhoek loh Boeipa kah lungvatnah dongah a tloeng tangtae Silas te a khue tih cet van.
Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа.
41 Te phoeiah Syria neh Kilikia te a hil tih hlangboel rhoek te a thoh.
Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви.
