Saam 104
1 Aw ka hinghaih, Angraeng to tahamhoihaih paek ah; Aw Angraeng ka Sithaw, nang loe na len parai; nang loe lensawk thacakhaih hoiah nam thoep.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Anih loe aanghaih to kahni baktiah angkhuk; vannawk to kahni im baktiah payuengh,
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 a ohhaih ranui im tung to tuinawk thungah a suek; tamainawk to hrang lakok ah a sak moe, takhi ih pakhraehnawk nuiah a caeh,
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 angmah ih vankaminawk to takhi baktiah a sak; angmah ih toksah kaminawk to hmaipalai baktiah a sak;
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 dungzan khoek to angthuih ving han ai ah, long angdoethaih ahmuen to a sak.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Long to kahni hoiah khuk baktih toengah kathuk tui hoiah na khuk; maenawk nuiah tui na ohsak.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 Na thuitaek pongah tuinawk loe cawnh o; nangmah ih khopazih tuen pongah karangah a cawnh o.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 Tuinawk loe mae nuiah long o tahang; azawnnawk ah long o tathuk moe, nihcae han na sak pae ih ahmuen ah a long o.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Tuinawk amlaem o moe, long to uem han ai ah, tui doeh amsah han ai ah, angzithaih ramri to na suek pae.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Maenawk salak ih azawnnawk ah tui to na pueksak.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 Taw ah kaom moinawk boih hanah na naeksak; taw ih hrangnawk tui anghae na dipsak.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Van ih tavaanawk loe tui taengah tabu boh o; thing tanghangnawk salakah hang o.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 A ohhaih ranui ih im hoiah maenawk to tui a bawh; long loe na toksakhaih atho hoiah zok amhah boeh.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Anih mah maitawnawk hanah phroh amprawksak; kami hanah anqam kahing amprawksak pongah, kami loe long hoiah caaknaek to a hnuk,
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 kami poeknawmsak thaih misurtui, mikhmai pansak hanah situi, palungthin thacaksak hanah takaw to a paek.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Angraeng ih thingnawk loe tui amhah o; Lebanon ah a thling ih sidar thingnawk nuiah,
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 tavaanawk tabu boh o; tahnong kapaw tuilawnnawk loe far thingnawk nuiah tabu boh o.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Maesangnawk to saza hoi satharnawk prathaih ahmuen ah a suek; cathaengnawk loe savehnawk ohhaih ahmuen ah a suek pae.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Atue panoek hanah khrah to a sak; ni mah doeh niduemhaih atue to panoek.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Vinghaih to na sak moe, khoving naah, taw ih moinawk boih avah o.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 Saning nawk kaipuinawk loe taw ih moinawk kaek hanah a hang o; Sithaw khaeah caak han koi moi to pakrong o.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Ni tacawt naah nawnto angpop o moe, angmacae ih thlungkhaw thungah tabok o.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 To naah kami loe toksak hanah caeh moe, duembang khoek to tok a sak.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 Aw Angraeng, na toksakhaih loe pop parai! To hmuennawk boih to palunghahaih hoiah na sak; long loe na sak ih hmuennawk hoiah koi,
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 kakawk parai tuipui doeh oh moe, kathoeng kalen moinawk hoi kroeklaek ai, long ah kavak moinawk doeh oh o.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Palongpuinawk loe to ahmuen ah caeh o; to ah amhai hanah, na sak ih kalen pui Leviathan doeh oh.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 To moinawk loe nang khaeah ni amha o, atue phak naah to moinawk to na pacah.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Na paek ih buh to ni, nihcae mah caak o; na ban pathae naah nihcae loe kahoih hmuen hoiah koi o.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Mikhmai na hawk naah, nihcae raihaih tong o; nihcae anghahhaih takhi na lak pae ving naah, nihcae loe duek o moe, maiphu ah amlaem o let.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Na Muithla to na patoeh moe, nihcae to na sak; long krang hae nang thasak let.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Angraeng lensawkhaih loe dungzan khoek to om poe tih; Angraeng loe a toksakhaihnawk pongah anghoe tih.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 Long to a khet moe, anghuensak; anih mah maenawk sui naah, hmaikhue tacawt o.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Ka hing thung Angraeng khaeah laa ka sak han; khosak nathung ka Sithaw pakoehhaih laa to ka sak han.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Ka poekhaih loe angmah khaeah anghoehaih ah om nasoe; kai loe Angraeng ah kang hoe han.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Kazae kaminawk loe long hoiah anghmaa o nasoe loe, kasae kaminawk doeh om o hmah lai nasoe. Aw ka hinghaih, Angraeng to tahamhoihaih paek ah. Angraeng to pakoeh ah.
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
