Oihaih Laa 5
1 Aw Angraeng, kaicae nuiah kapha hmuen to poek ah; ka tongh o ih kasae thuihaih hae khen ah loe, poek ah.
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Kaicae ih qawk loe minawk ban ah phak boih boeh, kaicae ih imnawk doeh prae kalah kaminawk ban ah phak boih boeh.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 Kaicae loe naqah hoi ampa tawn ai kami ah ni ka oh o boeh, kam nonawk doeh lamhmai ah oh o boeh.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 Naek hanah tui to ka qan o moe, tik hanah thing to ka qan o boeh.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 Kaicae loe anghak ai ah tok ka sak o, hmuen phawh loiah kaicae ih tahnong loe kong thai ai boeh.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 Caaknaek khawt buh ka hak o thai hanah, Izip hoi Assyria kaminawk khaeah kang paek o.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Kaicae ampanawk loe zae o moe, om o ai boeh; nihcae zaehaih to ka zok o boeh.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Misongnawk mah kaicae to uk boeh, nihcae ban thung hoi loisak kami to om ai.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 Zit kaom praezaek ih sumsen pongah, kaicae loe duekhaih hoi hinghaih salakah takaw to ka pakrong o.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Zok amthlam loiah kaicae ih nganhin doeh omthuh baktiah amnum boeh.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 Nihcae mah Zion ih nongpatanawk hoi Judah ih tanglanawk to zae o haih.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Angraengnawk to angmacae ban hoiah bangh o moe, kacoehtanawk to azat thok ah a sak o.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 Cang kaeh hanah thendoengnawk to naeh o, nawktanawk to thing aput o sak.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 To khongkha thungah kacoehtanawk akun o sak ai, thendoengnawk doeh katoeng kruek o ai boeh.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 Palung anghoehaih azaem ving boeh pongah, hnawhaih doeh palungsethaih ah angcoeng lat boeh.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 Kaicae lu ih angraeng lumuek loe krak ving boeh; ka zae o boeh pongah khosak ka bing o boeh!
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 To pongah kaicae ih palungthin loe zai sut boeh; hae hmuennawk pongah kaicae ih mik amtueng ai boeh.
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 Kami angqai krangah kaom, Zion mae loe tasuinawk mah paqaih o haih boeh.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 Aw Angraeng, nang loe dungzan ah na cak poe; na angraeng tangkhang loe adung boih khoek to cak poe.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Tipongah kaicae nang pahnet poe moe, atue kasawk ah nang pahnawt ving loe?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Aw Angraeng, kaicae hae nangmah khaeah amlaemsak ah; to tih nahaeloe kam laem o let tih; kaicae ih atuenawk loe canghnii ih atue baktiah omsak let ah.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 Toe kaicae hae nang pahnawt zuep ai moe, palung nang phui thuih hmoek ai nahaeloe, na pathawk let rae ah.
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
