Job 32
1 Job loe angmah hoi angmah to katoeng kami ah poek pongah, to kami thumtonawk mah Job ih lok to pathim pae o ai boeh.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 To naah Ram imthung takoh kami ah kaom, Buz acaeng Barakel capa Elihu loe palungphui; angmah hoi angmah Sithaw pong katoeng kue ah poek pongah, Job nuiah palungphui.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Job ih lok to pathim o thai ai pongah, angmah ih ampui thumto nuiah doeh palungphui moe, Job doeh zaehaih a net.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Elihu loe nihcae pongah saning nawk kue pongah, Job lokthuih boeng ai karoek to a zing.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 To kami thumtonawk loe lokthuih han tawn o ai boeh, tiah Elihu mah panoek naah, paroeai palungphui.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 To pongah Barakel capa Buz acaeng Elihu mah, Kai loe saning ka nawk vop, nangcae loe saning na coeh o boeh; to pongah kang zit o moe, ka poekhaih kang thui o ai.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Kai mah loe, Saning coeh kami mah lok to thuih moe, saning sawkah khosah kami mah palunghahaih patuk han oh, tiah ka poek.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Toe kami thungah muithla oh; Thacak Sithaw ih takhi mah anih to panoekhaih paek.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Saning coeh kaminawk khue palungha ai, katoeng hmuen loe saning coeh kaminawk khue mah ni panoek tito na ai ni.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 To pongah ka lok hae tahngai oh; ka poekhaih kang thuih o toeng han.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Khenah, na thuih o ih loknawk to ka zing; lokthuih han na poek o moe, na thuih o ih lok to kang tahngaih pae o.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Ue, nangcae ih lok to ka tahngaih; khenah, mi mah doeh Job na pazawk o ai; a lok to mi mah doeh na pathim o thai ai;
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 to pongah palunghahaih ka hnuk o boeh, tiah thui o moeng hmah; Job pahnaemkung loe, kami na ai, Sithaw ni.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Job mah ka lok hae aek ai, na thuih o ih lok baktiah, anih ih lok to ka pathim mak ai.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Nihcae loe dawnrai o, lokthuih han tawn o ai pongah lok apae ai ah oh o duem.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Ka zing naah, nihcae lok apae o ai, lok pathim ai ah, oh o duem;
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 to pongah kaimah han lok ka thuih moe, ka poekhaih doeh kam tuengsak han, tiah ka thuih.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Kai thungah kaom muithla mah ang pahruek pongah, thuih han lok zetpui ka tawnh.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Khenah, ka zok loe tacawthaih akhaw om ai misurtui baktih, kakoi tom moihin tabu kangtha baktiah oh.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Ngantuihaih ka hnuk hanah, lok ka thuih han; pahni ka angh moe, lok ka pathim han.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Mi kawbaktih mikhmai doeh ka khen mak ai, mi doeh ka pakoeh mak ai.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Minawk pakoehhaih lok thuih hanah ka panoek ai; to tiah ka thuih nahaeloe, kai sahkung Sithaw mah kai hae amrosak ving tih.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
