Job 2
1 Ni kalah nito naah, Angraeng hmaa ah amtueng hanah Sithaw ih caanawk to angzoh o, Setan doeh Angraeng hmaa ah amtueng hanah nihcae hoi nawnto angzoh toeng.
І сталося одно́го дня, і поприхо́дили Божі сини, щоб стати перед Господом; і прийшов також сатана́ поміж ними, щоб стати перед Господом.
2 Angraeng mah Setan khaeah, naa hoiah maw nang zoh? tiah a naa. Setan mah Angraeng khaeah, Long pum ahnuk ahmaa kam het nakung hoiah kang zoh, tiah a naa.
І сказав Господь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрував по землі та й перейшов її“.
3 To pacoengah Angraeng mah Setan khaeah, Ka tamna Job ho na poek vai maw? Anih baktih kami long nuiah mi doeh om ai; anih loe coek koi om ai, katoeng kami ah oh, Sithaw to zit moe, kasae hmuen sak koeh ai kami ah oh; tidoeh na ai ah anih amrosak hanah kai nang zoek cadoeh, anih loe oepthok kami ah ni oh poe, tiah a naa.
І сказав Господь до сатани́: „Чи звернув ти увагу на раба Мого Йо́ва? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без при́воду його зруйнувати“.
4 Setan mah Angraeng khaeah, Ahin hanah ahin, tiah thuih ih lok baktih toengah, kami maeto mah a tawnh ih hmuen to a hinghaih hanah paek boih tih.
І відповів сатана Господе́ві й сказав: „Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.
5 Toe vaihi na ban to phok ah loe, anih ih ngan hoi ahuh to sui ah, na hmaa roe ah nang hae kasae thui tih, tiah a naa.
Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до косте́й його та до тіла його, — чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?“
6 Angraeng mah Setan khaeah, Khenah, anih loe na ban ah oh, toe a hinghaih to pathlung ah, tiah a naa.
І сказав Господь до сатани: „Ось він у руці твоїй, — тільки душу його бережи!“
7 To pongah Setan loe Angraeng hmaa hoi tacawt moe, Job to khokpadae hoi lu khoek to ahlut mansak.
І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояко́м від стопи́ ноги́ його аж до його че́репа.
8 Job loe tak tahawh haih hanah kakoi long laom to lak moe, maiphu thungah anghnut.
А той узяв собі черепка́, щоб шкре́бти себе. І він сидів серед по́пелу.
9 A zu mah anih khaeah, Katoeng kami ah maw na oh poe han vop? Sithaw to pasoih ah loe dueh khae, tiah a naa.
І сказала йому його жінка: „Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога — і помреш!“
10 Toe anih mah a zu khaeah, Kamthu koek nongpata baktiah lok na paeh; Sithaw khae hoi kahoih hmuen a hak o baktih toengah, kasae hmuen doeh a hak o mak ai maw? tiah a naa. Hae hmuennawk boih a tongh, toe Job loe pahni hoiah mataeng doeh zaehaih sah ai.
А він до неї відказав: „Ти гово́риш отак, як гово́рить яка з божеві́льних! Чи ж ми бу́дем приймати від Бога добре, а злого не при́ймем?“При всьому тому Йов не згрішив своїми устами.
11 Job nuiah kaom kasae hmuennawk kawng to ampui thumtonawk mah thaih o; Teman acaeng Eliphaz, Shuh acaeng Bildad hoi Naamath acaeng Zophar cae loe angmacae im hoiah angzoh o; anih to palungset o haih moe, pathloep hanah ani to khaeh o.
I почули троє при́ятелів Йо́вових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприхо́дили кожен з місця свого: теманя́нин Еліфа́з, шух'я́нин Бідда́д та наама́тянин Цофа́р. І вмовилися вони прийти ра́зом, щоб похитати головою над ним та поті́шити його.
12 Nihcae mah kangthla hoiah khet o naah, Job to maat o ai boeh; nihcae loe tha hoiah qah o; angmacae ih kahni to asih o moe, angmacae lu nuiah krak hanah maiphu to van ah a haeh o.
І звели́ вони зда́лека очі свої, — і не пізна́ли його. І підне́сли вони голос свій, та й заголоси́ли, і розде́рли кожен одежу свою, і кидали по́рох над своїми головами аж до неба.
13 To tiah nihcae mah Job to long ah ni sarihto hoi qum sarihto thung anghnut o haih, anih patangkhanghaih loe nat pae hmoek pongah, mi mah doeh anih to lok tapring o ai.
І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ноче́й, і ніхто не промо́вив до нього ні слова, бо вони ба́чили, що біль його ве́льми великий
