Псалми 78
1 Асафово поучение. Слушайте, люде мои, поучението ми: Приклонете ушите си към думите на устата ми.
Повчання Асафові. Послухай-но, народе мій, настанову мою, схиліть вуха свої до слів моїх вуст!
2 Ще отворя устата си в притча, Ще произнеса гатанки от древността.
Відкрию в притчі вуста мої, промовлю загадки прадавніх часів,
3 Това, което чухме и научихме, И нашите бащи ни разказаха,
які ми чули й пізнали і які розповідали нам предки наші.
4 Няма да го скрием от чадата им в идното поколение, Но ще повествуваме хвалите на Господа, Неговата сила и чудесните дала, които извърши,
Не будемо приховувати їх від синів наших, розкажемо наступному поколінню про хвалу Господа й могутність Його, про чудеса, які Він здійснив.
5 Защото Той постави свидетелство в Якова, И положи закон в Израиля, За които заповяда в Израиля, За които заповяда на бащите ни Да ги възвестяват чадата си,
Він засвідчив одкровення [Своє] Якову й встановив в Ізраїлі Закон [Свій], який заповідав предкам нашим, щоб вони навчили нащадків своїх,
6 За да ги знае идното поколение, Децата, които щяха да се родят, - Които да настанат и да ги разказват на своите чада.
щоб знало наступне покоління, щоб діти, що народитися мають, сповістили свого часу й своїм нащадкам.
7 За да възложат надеждата си на Бога, И да не забравят делата на Бога, Но да пазят Неговите заповеди,
Тоді вони сподівання своє покладуть на Бога, і не забуватимуть діянь Божих, і будуть дотримуватися Його заповідей.
8 И да не станат като бащите си, Упорито и непокорно поколение, Поколение, което не утвърди сърцето си. И чийто дух не биде непоколебим за Бога.
Вони не будуть подібні до своїх предків, покоління впертого й бунтівного, роду, чиє серце непевне і чий дух невірний Богові.
9 Ефремците, макар въоръжени и запъващи лъкове, Върнаха се назад в деня на боя.
Сини Єфремові, [хоча] й озброєні стрільці з лука, назад повернулися у день битви.
10 Не опазиха завета на Бога, И в закона Му не склониха да ходят,
Не дотримувалися вони Завіту Божого й відмовилися ходити в Законі Божому.
11 А забравиха Неговите деяния И чудесните дела, които им показа.
Вони забули про Його звершення й чудеса, що Він їм показав.
12 Пред бащите им извърши чудеса В Египетската земя, в полето Танис
Перед предками їхніми здійснив Він чудо в землі Єгипту, в околицях Цоану.
13 Раздвои морето и ги преведе, И направи водите да стоят като грамада.
Він розділив навпіл море й провів їх через нього, і поставив води грудами.
14 Води ги денем с облак, И цялата нощ с огнена виделина.
Вів їх хмарою вдень, і цілу ніч – світлом вогню.
15 Разцепи канари в пустинята, И ги напои изобилно като от бездни.
Він розсікав скелі в пустелі й напував їх, немов із великої безодні.
16 И изведе потоци из канарата, И направи да потекат води като реки.
Із скелі вивів потоки, і потекли рікою води.
17 Но те продължиха да Му съгрешават още И да огорчават Всевишния в безводната страна.
Але вони продовжували грішити проти Нього, бунтувати проти Всевишнього на висохлій землі.
18 Със сърцето си изпитаха Бога, Като искаха ястия за лакомството си,
Випробовували Бога в серцях своїх, вимагаючи їжу за своїми примхами.
19 И говориха против Бога, казвайки: Може ли Бог да приготви трапеза в пустинята?
Вони говорили [зухвало] проти Бога, кажучи: «Чи не міг би Бог накрити стіл у пустелі?
20 Ето, Той удари канарата, та потекоха води и потоци преляха; А може ли и хляб да даде, или да достави месо за людете Си?
Ось Він вдарив скелю, і потекли води, хлинули потоки. Хіба ж не може Він дати хліба чи приготувати м’яса народові Своєму?»
21 Затова Господ чу и се разгневи, И огън пламна против Якова, А още и гняв обсипа Израиля;
Тому, коли почув це Господь, то розгнівався: вогонь загорівся проти Якова, і гнів [Його] спалахнув на Ізраїля,
22 Защото не повярваха в Бога, Нито Му уповаваха, че ще ги избави.
бо не повірили вони Богові й не покладали надії на Його спасіння.
23 При все това Той заповяда на облаците горе, И отвори небесните врати,
Тож наказав Він хмарам вгорі, і відчинив ворота небес,
24 Та им наваля манна да ядат И даде им небесно жито.
і дощем пролив на них манну, щоб їли, і дав їм зерно небесне.
25 Всеки ядеше ангелски хляб; Прати им храна до насита.
Хліб могутніх їла людина, Він послав їм їжі вдосталь.
26 Подигна източен вятър на небето, И със силата Си докара южния вятър.
Він здійняв східний вітер у небесах і навів Своєю могутністю вітер південний.
27 Наваля върху тях и месо изобилно като прах, И птици крилати много като морския пясък;
Дощем пролив Він на них м’ясо, немов пил, і, неначе пісок морський, – птахів крилатих,
28 И направи ги да падат всред стана им, Около жилищата им.
яких розкидав Він серед табору, навколо помешкань їхніх.
29 И тъй, ядоха и се преситиха, Като им даде това, което желаеха.
Вони їли й добре наситилися – Він задовольнив бажання їхнє.
30 А докато още не бяха се отказали от лакомството си, И ястието им бе в устата им,
Та ще не встигли вони вгамувати своєї примхи, ще їжа була в них на вустах,
31 Гневът Божий ги обсипа та изби по-тлъстите от тях, И повали отборните на Израиля.
як гнів Божий піднявся проти них, і вигубив найбільш пишних із них, і повалив додолу юнаків Ізраїля.
32 При всичко това те следваха да съгрешават, И не вярваха поради чудесните Му дела.
Та попри все це вони далі грішили й не вірили чудесам Його.
33 Затова Той изнуряваше дните им със суета, И годините им с ужас.
Тому Він загубив дні їхні в марноті й роки їхні – у смутку.
34 Когато ги умъртвяваше, тогава питаха за Него, Та изново търсеха Бога ревностно;
Коли Він вбивав їх, тоді вони шукали Його, і наверталися, і прагнули Бога.
35 И спомниха, че Бог им беше канара, И всевишният Бог техен изкупител.
І згадували, що Бог – їхня скеля і що Бог Всевишній – їхній Визволитель.
36 Но с устата си Го ласкаеха, И с езика си Го лъжеха;
Тоді промовляли Йому лестощі устами своїми і язиками своїми неправду перед Ним говорили;
37 Защото сърцето им не беше право пред Него, Нито бяха верни на завета Му.
та серцями своїми не були вони з Ним щирі й не берегли вірності Його Завітові.
38 Но Той, като многомилостив, прощаваше беззаконието им и не ги погубваше; Да! много пъти въздържаше гнева Си, И не подигаше всичкото Си негодувание;
Та Він, милостивий, прощав гріх і не знищував їх. Багато разів відвертав гнів Свій і не будив усієї Своєї люті.
39 И си спомняше, че бяха плът, Вятър, който прехожда и не се връща.
Він пам’ятав, що вони – тіло, вітер, що йде й не повертається.
40 Колко пъти Го огорчаваха в пустинята И Го разгневяваха в безводната страна,
Скільки разів вони бунтували проти Нього в пустелі, засмучували Його в дикій землі!
41 Като изново изпитваха Бога, И предизвикваха Светия Израилев!
Знову й знову випробовували Бога й засмучували Святого Ізраїлевого.
42 Не си спомнюваха силата на ръката Му В деня, когато ги избави от противника,
Не пам’ятали ні [діянь] руки Його, ні того дня, коли Він визволив їх від ворога,
43 Как показа в Египет знаменията Си, И чудесата на полето Танис,
коли ознаки Свої показав у Єгипті й чудеса Свої в околицях Цоану.
44 И превърна вадите им в кръв, И потоците им, та не можаха да пият;
Він перетворив їхні ріки на кров, і з потоків своїх вони пити не могли.
45 Как прати върху тях рояци мухи, които ги изпоядоха, И жаби, които ги изпогубиха,
Він послав на них рої комах, які пожирали їх, і жаб, що губили їх.
46 И предаде произведенията им на гъсеници, И трудовете им на скакалци
Він віддав врожай їхній гусені й збіжжя їхнє – сарані.
47 Как порази с град лозята им, И със светкавици черниците им,
Побив виноградники їхні градом і шовковиці – кригою.
48 И предаде на град добитъка им, И стадата им на мълнии;
Він віддав на поталу градові їхню худобу й отари їхні – блискавкам.
49 Как изля върху тях пламенния Си гняв, Негодувание, ярост и неволя, - Нашествие на ангелите на злощастието,
Він послав на них полум’я Свого гніву, лють, обурення й біду – посольство злих ангелів.
50 Изравни пътя за гнева Си, Но пощади от смърт душата им, Но предаде на мор живота им;
Вирівняв стежку для гніву Свого; не утримав їхніх душ від смерті, але віддав життя їхнє на поталу моровиці.
51 Как порази всеки първороден заведе ги като стадо в Египет, Първака на силите им в шатрите на Хама,
І вразив усіх первістків у Єгипті – перші плоди сили чоловічої в шатрах Хамових.
52 А людете Си изведе като овци и заведе ги като стадо в пустинята,
Немов овець отару, Він вивів народ Свій, і, неначе стадо, провадив їх у пустелі.
53 И води ги безопасно, така щото не се бояха, А неприятелите им - морето ги покри;
Вів їх у безпеці, так що вони не боялися, а ворогів їхніх вкрило море.
54 Как ги въведе в светия Си предел. В тая поляна, която десницата Му придоби,
І привів їх до границь святині Своєї, до тієї гори, яку здобула Його правиця.
55 И изгони пред тях народите, Та им ги раздели за наследство с въже, И в шатрите им настани Израилевите племена.
Прогнав перед ними народи, і простягнув мотузку землемірну, щоб спадок їхній переділити, і в наметах їхніх поселив племена Ізраїлеві.
56 Но въпреки това те изпитваха Всевишния Бог и се бунтуваха против Него, И не пазеха наредбите Му,
Але вони випробовували Бога Всевишнього, бунтували проти Нього й не дотримувалися Його одкровень.
57 Но връщаха се назад, и обхождаха се неверно както бащите им; Измятаха се като неверен лък.
І відступали, і зраджували, як і батьки їхні; викручувалися, як [висковзує з рук] кривий лук.
58 Защото Го разгневиха с високите си места, И с ваяните си идоли Го подбуждаха към ревност.
Гнівили Його [в капищах] на своїх пагорбах та ідолами своїми будили Його ревнощі.
59 Чу Бог и възнегодува, И много се погнуси от Израиля,
Почув Бог, і запалав гнівом, і геть відцурався Ізраїля.
60 Тъй че напусна скинията в Сило, Шатъра, който бе поставил между човеците,
Покинув Оселю Свою в Шило – шатро, в якому Він мешкав серед людей.
61 И предаде на пленение Силата Си, Славата Си в неприятелска ръка.
І віддав Він могутність Свою у полон і красу Свою – у руки ворога.
62 Тоже и людете Си предаде на меч, Като се разгневи на наследстовото Си.
Віддав Він народ Свій мечу на поталу й гнівом запалав на спадщину Свою.
63 Огън пояде момците им, И девиците им не се възпяваха с венчални песни.
Юнаків їхніх пожер вогонь, а їхнім дівчатам весільних пісень не співали.
64 Свещениците им паднаха от нож; И вдовиците им не плакаха.
Священники його попадали від меча, а вдови його не плакали.
65 Тогава се събуди Господ като от сън, Като силен мъж, който ободрен от вино, вика;
Тоді прокинувся Володар, немов від сну, неначе воїн, що витверезився від вина.
66 И, като порази враговете Си, отблъсна ги назад, Та ги предаде на вечно посрамяване.
І вразив ворогів його ззаду, вкрив їх вічною ганьбою.
67 При това Той се отказа от Иосифовия шатър, И Ефремовото племе не избра;
Тоді відцурався Він шатра Йосифового й не обрав племені Єфремового.
68 Но избра Юдовото племе, Хълма Сион, който възлюби.
Але вибрав Він плем’я Юди, гору Сіон, яку полюбив.
69 Съгради светилището Си като небесните възвишения, Като земята, която е утвърдил за винаги.
Він збудував, немов висоти [небес], святилище Своє, і, як землю, заклав основи його навіки.
70 Избра и слугата Си Давида, И го взе от кошарите на овците;
І обрав Свого слугу Давида, узявши його від кошар овечих,
71 Отподир дойните овци го доведе За да пасе людете Му Якова и наследството Му Израиля.
привів його від овечок дійних, щоб пасти Якова, народ Свій, Ізраїля, Свій спадок.
72 Така той ги пасеше според незлобието на сърцето си, И ги водеше с изкуството на ръцете си.
І він пас їх у невинності свого серця і вів їх розумно руками своїми.
