Псалми 69
1 За първия певец, по криновете, Давидов псалом Избави ме, Боже; Защото водите стигнаха до душата ми.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 Потъвам в дълбока тиня, гдето няма твърдо място да застана; Стигнах в дълбоки води, гдето потопът ме покрива.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 Изнемогвам от викане; гърлото ми е изсъхнало; Очите ми чезнат, докато чакам моя Бог.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 Тия, които ме мразят без причина, се умножиха повече от космите на главата ми; Укрепиха се моите погубители, които неправедно са мои неприятели; Тогава ме заставиха да върна онова, което не бях грабнал.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 Боже, Ти знаеш безумието ми; И прегрешенията ми не са скрити от Тебе.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Господи Иеова на Силите, да се не посрамят покрай мене ония, които Те чакат; Боже Израилев, да се на опозорят покрай мене ония, които Те търсят.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Защото заради Тебе претърпях поругание. Срам покри лицето ми.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 Чужда станах на братята си, И странен на чадата на майка ми.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 Защото ревността за Твоя дом ме изяде, И укорите на ония, които укоряват Тебе, паднаха върху мене.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 Когато плачех в душата си с пост, Това ми стана за укор;
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 Когато облякох вретище за дреха, Станах им за поговорка.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 За мене приказват седящите в портата; И аз станах песен на пияниците.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 Но аз към Тебе отправям молитвата си, Господи, в благоприятно време; Боже, послушай ме според голямата Твоя милост, Според верността на Твоето спасение.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Избави ме от тинята, за да не потъна; Нека бъда избавен от ония, които ме мразят, и от дълбоките води.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Не дай да ме завлече устрема на водите, Нито да ме погълне дълбочината; И не дай да затвори ямата устието си над мене.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Послушай ме, Господи, защото е благо Твоето милосърдие; Според много Твои благи милости погледни на мене;
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 И не скривай лицето Си от слугата Си, Понеже съм в утеснение; бърже ме послушай.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Приближи се при душата ми и я изкупи; Изкупи ме поради неприятелите ми.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Ти знаеш как ме укоряват, Как ме посрамват и ме опозоряват; Пред тебе са всичките мои противници.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Укор съкруши сърцето ми, и съм много отпаднал; И чаках да ме пожали някой, но нямаше никой, - И утешители, но не намерих.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 И дадоха ми жлъчка за ядене, И в жаждата ми ме напоиха с оцет.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Трапезата им пред тях нека им стане примка, И когато са на мира нека стане клопка.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Да се помрачат очите им та да не видят; И чреслата им направи непрестанно да се тресат.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Излей на тях негодуванието Си; И пламъкът на гнева Ти нека ги постигне.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Жилището им да запустее, И в шатрите им да няма кой да живее.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 Защото те гонят онзи, когото Ти си поразил, И говорят за болката на ония, които Ти си наранил.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Приложи беззаконие на беззаконието им; И да не участвуват в Твоята правда.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Да се изличат от книгата на живота, И с праведните да се не запишат.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 А мене, който съм сиромах и скръбен, Да ме възвиши, Боже, Твоето спасение.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 Ще хваля името на Бога с песен, И ще Го възвелича с хваления;
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 И това ще угоди Господу Повече от вол, - от юнец имащ рога и копита.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 Смирените ще видят и ще се зарадват; И вие, които търсите Бога, вашето сърце ще се съживи.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 Защото Господ слуша немощните, И запрените Си не презира.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Нека Го хвалят небето и земята, Моретата, и всичко, което се движи в тях.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 Защото Бог ще избави Сиона, и ще съгради Юдовите градове; И людете Му ще се заселят там, и ще го владеят.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 Още и потомството на слугите Му ще го наследи, И ония, които обичат името Му, ще живеят в него.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
