Псалми 52

1 За първия певец, Давидова поука, когато бе дошъл едомецът Доик при Саула та му бе казал: Давид дойде в Ахимелеховата къща. Защо се хвалиш със злобата, силни човече? Милостта Божия пребъдва до века.

Керівнику хору. Повчання Давидове, коли прийшов Доеґ-едомітянин до Саула й повідомив йому: «Давид у домі Ахімелеха». Чому ти хизуєшся злодійством, сильний? Милість Божа [зі мною] цілий день!

2 Езикът ти, като действува коварно, Подобно на изострен бръснач, измишлява нечестие.

Язик твій задумує загибель, він [у тебе] – немов нагострене лезо, підступнику!

3 Обичаш злото повече от доброто, И да лъжеш повече нежели да говориш правда. (Села)

Ти полюбив зло більше, ніж добро, брехню – сильніше, ніж правду говорити. (Села)

4 Обичаш всичките гибелни думи и измамливия език.

Ти любиш усілякі згубні слова, о, підступний язику!

5 Затова и тебе Бог ще съкруши съвсем, Ще те изтръгне и ще те премести от шатъра ти, Ще те изкорени от земята на живите. (Села)

Але Бог уразить тебе навіки; вирве тебе й викине із шатра, і коріння твоє – із землі живих. (Села)

6 А праведните, като видят това, ще се убоят, И ще му се присмеят и рекат:

Тоді побачать це праведні й сповняться страхом, і сміятимуться над ним:

7 Ето човек, който не прави Бога своя крепост, Но уповаваше на многото си богатство, И се закрепваше на нечестието си.

«Ось муж, що не Бога зробив своєю твердинею, а покладався на безліч свого багатства, зміцнював себе згубною пристрастю своєю!»

8 А аз съм като маслина, която зеленее в Божия дом; Уповавам на Божията милост от века до века.

А я, немов ряснолиста маслина в домі Божому, на милість Божу сподіватимусь повік-віків.

9 Винаги ще Те славословя, защото Ти си сторил това; И пред Твоите светии ще призовавам името Ти, Защото е благо.

Прославлятиму Тебе вічно перед Твоїми вірними за те, що Ти зробив, і надію покладатиму на ім’я Твоє, бо воно добре.