Псалми 50
1 Асафов псалом. Господ Бог Иеова е говорил и призовал земята От изгряването на слънцето до захождането му.
Псалом Асафів.
2 От Сион, съвършенството на красотата, Бог е възсиял.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Нашият Бог ще дойде и няма да мълчи; Ще има пред Него огън поглъщащ, И около Него силна буря.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 Ще призове небесата отгоре, И земята, за да съди людете Си, казвайки:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Съберете Ми Моите светии, Които направиха с Мене завет с жертви.
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 И небесата ще известят правдата Му, Защото сам Бог е съдия. (Села)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Слушайте, люде Мои, и ще говоря, - Израилю, и ще заявя пред тебе: Бог, твоят Бог съм Аз.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Не ще да те изоблича поради жертвите ти, Нито поради твоите всеизгаряния, които са винаги пред Мене,
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 Не ща да приема юнец от къщата ти, Нито козли от стадата ти;
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 Защото Мои са всичките горски зверове, И добитъкът, който е по хиляди хълмове.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 Познавам всичките планински птици, И полските зверове са в ума Ми.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 Ако огладнеех, не щях да кажа на тебе; Защото Моя е вселената и всичко що има в нея.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Ще ям ли Аз месо от юнци? Ще пия ли кръв от козли?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Принеси Богу жертва на хваление, И изпълни на Всевишния обреците си;
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 И призови Ме в ден на напаст; И Аз ще те избавя; и ти ще Ме прославиш.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 Но на нечестивия казва Бог: Що правиш ти та разгласяваш Моите повеления, И разказваш завета Ми с устата си,
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Тъй като сам ти мразиш поука, И хвърляш зад себе си Моите думи?
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 Ако видиш крадец, тичаш с него, И с прелюбодейците участвуваш.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Предаваш устата си на зло. И езикът ти устройва коварство.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Като седиш, говориш против брата си; Разсяваш клетвата против сина на майка си.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 Понеже си сторил това, и Аз премълчах, Ти си помислил, че съм съвсем подобен на тебе; Но Аз ще те изоблича, и ще изредя всичко това пред очите ти.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Разсъдете, прочее, за това, вие, които забравяте Бога, Да не би да ви разкъсам, без да се намери кой да ви избави.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Който принася жертва на хвала, той Ме прославя; И на онзи, който оправя пътя си, ще покажа Божието спасение.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
