Псалми 38
1 Давидов псалом, за спомен. Господи, в негодуванието Си не ме изобличавай, И в гнева Си не ме наказвай.
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Защото стрелите ти се забиха в мене, И ръката Ти тежи на мене.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Няма здраве в месата ми поради Твоя гняв; Няма спокойствие в костите ми поради моя грях.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Защото беззаконията ми превишиха главата ми; Като тежък товар натегнаха на мене.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Смърдят и гноясват раните ми Поради безумието ми.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Превит съм и съвсем се сгърбих: Цял ден ходя нажален.
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Защото всичките ми вътрешности са запалени, И няма здраве в месата ми.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Изнемощях и пре много съм смазан, Охкам поради безпокойствието на сърцето си.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Господи, известно е пред Тебе е всичкото ми желание, И стенанието ми не е скрито от Тебе.
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Сърцето ми туптя, силата ми ме оставя, А светлината на очите ми, и тя не е в мене.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Приятелите ми и близките ми странят от язвите ми, И роднините ми стоят надалеч.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Също и ония, които искат живота ми, турят примки за мене; Ония, които желаят злото ми, говорят пакостни неща, И измислюват лъжи цял ден.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Но аз, като глух, не чувам, И съм като ням, който не отваря устата си.
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Да! съм като човек, който не чува, В чиито уста няма изобличения.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Понеже на Тебе, Господи, се надявам, Ти ще отговориш, Господи Боже мой;
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Защото рекох: Да не тържествуват над мене, Да не се големеят над мене, когато се подхлъзне ногата ми.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Защото съм близо да падна, И скръбта ми е винаги пред мене;
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Понеже аз ще призная беззаконието си, Ще тъжа за греха си.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Но моите неприятели са пъргави и силни, И ония, които несправедливо ме мразят, се умножиха.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Също и ония, които въздават зло за добро, ми се противят Понеже следвам доброто.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 Да ме не оставиш, Господи; Боже мой, да се не отделиш от мене.
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 Бързай да ми помогнеш, Господи, спасителю мой.
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
