< Псалми 35 >
1 Давидов псалом. Бори се, Господи, с ония, които се борят с мене; Воювай против ония, които воюват против мене.
Псалом Давидів. Господи, втруться в суперечку з тими, хто зі мною сперечається, почни воювати з тими, хто воює проти мене!
2 Вземи оръжие и щит, И стани да ми помогнеш.
Візьми щит і обладунки й повстань мені на допомогу!
3 Изтръгни и копие, та затвори пътя на гонителите ми; Кажи на душата ми: Аз съм избавител Твой.
Махни списом і загороди дорогу тим, хто переслідує мене. Скажи душі моїй: «Я – порятунок твій!»
4 Нека се посрамят и се опозорят Ония, които искат да погубят душата ми; Нека се върнат назад и се смутят Ония, които ми мислят зло.
Нехай посоромлені й принижені будуть ті, хто прагне згубити мою душу. Нехай розвернуться назад і вкриються ганьбою, хто зло проти мене задумує.
5 Нека бъдат като плява пред вятъра, И ангел Господен да ги гони.
Нехай будуть вони як полова перед вітром, коли ангел Господній гнатиме їх.
6 Нека бъде пътят им тъмен и плъзгав, И ангел Господен да ги гони.
Нехай шлях їхній буде темний і слизький, коли ангел Господній переслідуватиме їх.
7 Защото без причина скриха за мене мрежата си в трап; Без причина изкопаха яма за душата ми.
За те, що приховали для мене тенета без причини й безпідставно викопали яму для душі моєї.
8 Да дойде върху всеки един от тях неочаквана погибел; И мрежата му, която е скрил, нека улови самия него. Той нека падне в същата погибел.
Нехай погибель прийде на нього несподівано, й у тенетах, що він для мене таємно розставив, заплутається сам і впаде в них собі на погибель.
9 А моята душа ще се весели в Господа, Ще се радва в избавлението Му:
А моя душа веселитись буде в Господі, піднесеться від радості через Твоє спасіння.
10 Всичките ми кости ще рекат; Господи, кой е подобен на Тебе, Който избавяш сиромаха от по-силния от него, Да! сиромаха и немощния от грабителя му?
Усі кістки мої нехай скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш приниженого від того, хто сильніший від нього, приниженого й бідного – від того, хто грабує його».
11 Несправедливи свидетели въстават И питат ме за неща, за които аз не зная нищо
Повстали проти мене жорстокі свідки, розпитують мене про те, чого я не знаю.
12 Въздават ми зло за добро, За да бъде в оскъдност душата ми.
Віддячують мені злом за добро, [тяжкою] втратою моїй душі.
13 А аз, когато те боледуваха, Аз се обличах във вретище, Смирявах с пост душата си, И молитвата ми се връщаше в пазухата ми и се повтаряше;
Та коли вони хворіли, я вдягався в лахміття, постом виснажував мою душу, та молитва моя поверталася в нутро моє [без відповіді].
14 Обхождах се като с приятел, като с мой брат, Ходех наведен и нажален както кога жалее някой майка си.
Я ходив, наче за другом чи братом моїм [сумуючи], наче матір оплакуючи, схилившись понуро.
15 Но когато накуцвах в пътя си, те се зарадваха и се събраха. Побойници се събраха против мене, - човеци, които аз не знаех; Късаха ме без да престават.
А коли я спіткнувся, вони зраділи, і збиралися проти мене негідники, котрих я не знав, терзали мене безупинно.
16 Като нечестивите смешкари в пиршества Скърцаха на мене със зъби.
Безбожними глузуваннями насміхалися, скреготіли на мене своїми зубами.
17 Господи до кога ще гледаш? Избави душата ми от погубленията им, Живота ми от тия лъвове.
Володарю, доки Ти дивитимешся на це? Відведи мою душу від їхніх згубних вчинків, від цих левів самотню мою!
18 Аз ще те славословя в голямо събрание, Ще Те хваля между многочислени люде.
Я прославлю Тебе в зібранні великому, посеред велелюддя хвалитиму Тебе.
19 Да не тържествуват над мене Ония, които несправедливо враждуват против мене; Нито да помигват с очи Ония, които ме мразят без причина.
Нехай же не зловтішаються наді мною вороги мої неправедно, що даремно ненавидять мене. Нехай не підморгують очима [зловтішно] ті, хто ненавидить мене даремно.
20 Защото не говорят за мир, Но измислюват лъжливи думи против тихите на земята.
Бо не про мир вони говорять, але на мирних мешканців землі задумують підступне.
21 Да! те отвориха широко срещу мене устата си; Казваха: О, хохо! очите ни видяха!
Роззявляють на мене свої пащі, кажучи: «Ага! Ага! Побачили цю [біду] наші очі!»
22 Ти си видял, Господи, да не премълчаваш; Господи, да се не отдалечиш от мене,
[Але ж і] Ти, Господи, побачив це, не мовчи! Владико, не віддаляйся від мене!
23 Стани и събуди се за съда ми; За делото ми, Боже мой и Господи мой.
Пробудися і встань на мій суд, [втруться] в мою суперечку, Боже мій, Володарю мій!
24 Съди ме, Господи Боже мой, според правдата Си, И да не тържествуват над мене.
Суди мене за правдою Твоєю, Господи, Боже мій; і нехай не зловтішаються вони наді мною.
25 Да не кажат в сърцето си: Ето желанието ни се изпълни. Нито да кажат: Погълнахме го.
Нехай не говорять вони в серцях своїх: «Ага, сталося, як ми хотіли!» Нехай не промовляють: «Ми проковтнули його!»
26 Да се посрамят и се опозорят заедно всички Ония, които се радват на злощастието ми; Да се облекат със срам и с позор Ония, които се големеят против мене.
Нехай посоромляться й ганьбою вкриються всі, хто радіє моєму лихові. Нехай одягнуться у сором і безчестя ті, хто величається наді мною.
27 Да възклицават и да се зарадват Ония, които благоприятствуват на правото ми дело, И винаги нека казват: Да се възвеличи Господ, Който желае благоденствие на слугата Си.
Нехай же веселяться й радіють ті, кому до вподоби моя правда; нехай завжди промовляють вони: «Хай звеличиться Господь, Що бажає миру слузі Своєму!»
28 И езикът ми ще разказва Твоята правда И твоята хвала всеки ден.
Тоді язик мій проголошуватиме Твою правду, цілий день хвалитиме Тебе!