Псалми 22
1 За първия певец по “Кошутата на зората”. Давидов псалом. Боже мой, Боже мой, защо си ме оставил? Защо стоиш далеч и не ми помагаш, Нито внимаваш на думите на охкането ми?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Боже мой, викам денем, но не отговаряш, И нощем, но нямам отдих.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Но Ти си Светият, Който си възцарен между Израилевите хваления.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 На тебе уповаваха бащите ни Уповаваха, и Ти ги избави,
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Към Тебе извикаха, и бяха избавени; На Тебе уповаваха, и не се посрамиха.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 А аз съм червей, а не човек, Укоряван от човеците, и презрян от людете.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Всички, които ме гледат, ругаят ме, Отварят устните си, кимват с глава и казват:
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 Той упова на Господа: нека го избави; Нека го избави понеже има благоволение в него.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Но Ти си, Който си ме извадил из утробата; Ти си ме научил да уповавам като бях на майчините си гърди,
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 На Тебе бях оставен от рождението си; От утробата на майка ми Ти си мой Бог.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Да се не отдалечиш от мене; защото скръбта е близо, Понеже няма помощник.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Много юнци ме обиколиха; Силни васански бикове ме окръжиха.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Отвориха срещу мене устата си, Като лъв, който граби и реве.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Разлях се като вода, И разглобиха се всичките ми кости; Сърцето ми стана като восък, Разтопява се всред вътрешностите ми.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Силата ми изсъхна като черепка, И езикът ми прилепна за челюстите ми; И Ти си ме свел в пръстта на смъртта.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Защото кучета ме обиколиха; Тълпа от злодейци ме окръжи; Прободоха ръцете ми и нозете ми.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Мога да преброя всичките си кости, Хората се взират в мене и ме гледат.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Разделиха си дрехите ми, И за облеклото ми хвърлиха жребие.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Но Ти, Господи, да се не отдалечиш; Ти, сило моя, побързай да ми помогнеш.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Избави от меча душата ми, Живота ми от силата на кучето.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Избави ме от устата на лъва И от роговете не дивите волове. Ти си ме послушал!
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Ще възвестявам името Ти на братята си; Всред събранието ще Те хваля.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Вие, които се боите от Господа, хвалете Го; Цяло Яковово потомство славете Го; И бойте Му се, всички вие от Израилевото потомство.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Защото не е презрял и не се е отвърнал от скръбта на оскърбения, Нито е скрил лицето Си от него; Но послуша, когато извика той към Него.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 От Тебе е гдето принасям хваление в голямото събрание: Ще изпълня обреците си пред ония, които Му се боят.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Смирените ще ядат и ще се наситят; Ще хвалят Господа ония, които Го търсят; Сърцето ви нека живее вечно.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Ще си спомнят и ще се обърнат към Господа Всичките земни краища, И ще се покланят пред Тебе Всичките племена на народите;
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Защото царството е на Господа, И То владее над народите.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Ще ядат и ще се поклонят всичките богати на земята; Пред Него ще се преклонят всички, които слизат в пръстта; А онзи, който не може да запази живота си,
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Неговото потомство ще Му слугува; Ще се приказва за Господа на идното поколение.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Ще дойдат и ще известят правдата Му На люде, които ще се родят, казвайки, че Той е сторил това.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
