Псалми 22

1 За първия певец по “Кошутата на зората”. Давидов псалом. Боже мой, Боже мой, защо си ме оставил? Защо стоиш далеч и не ми помагаш, Нито внимаваш на думите на охкането ми?

Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?

2 Боже мой, викам денем, но не отговаряш, И нощем, но нямам отдих.

Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.

3 Но Ти си Светият, Който си възцарен между Израилевите хваления.

Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].

4 На тебе уповаваха бащите ни Уповаваха, и Ти ги избави,

На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.

5 Към Тебе извикаха, и бяха избавени; На Тебе уповаваха, и не се посрамиха.

До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.

6 А аз съм червей, а не човек, Укоряван от човеците, и презрян от людете.

Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.

7 Всички, които ме гледат, ругаят ме, Отварят устните си, кимват с глава и казват:

Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.

8 Той упова на Господа: нека го избави; Нека го избави понеже има благоволение в него.

«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».

9 Но Ти си, Който си ме извадил из утробата; Ти си ме научил да уповавам като бях на майчините си гърди,

Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.

10 На Тебе бях оставен от рождението си; От утробата на майка ми Ти си мой Бог.

На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.

11 Да се не отдалечиш от мене; защото скръбта е близо, Понеже няма помощник.

Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.

12 Много юнци ме обиколиха; Силни васански бикове ме окръжиха.

Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.

13 Отвориха срещу мене устата си, Като лъв, който граби и реве.

Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.

14 Разлях се като вода, И разглобиха се всичките ми кости; Сърцето ми стана като восък, Разтопява се всред вътрешностите ми.

Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.

15 Силата ми изсъхна като черепка, И езикът ми прилепна за челюстите ми; И Ти си ме свел в пръстта на смъртта.

Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.

16 Защото кучета ме обиколиха; Тълпа от злодейци ме окръжи; Прободоха ръцете ми и нозете ми.

Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.

17 Мога да преброя всичките си кости, Хората се взират в мене и ме гледат.

Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.

18 Разделиха си дрехите ми, И за облеклото ми хвърлиха жребие.

Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.

19 Но Ти, Господи, да се не отдалечиш; Ти, сило моя, побързай да ми помогнеш.

А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.

20 Избави от меча душата ми, Живота ми от силата на кучето.

Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.

21 Избави ме от устата на лъва И от роговете не дивите волове. Ти си ме послушал!

Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.

22 Ще възвестявам името Ти на братята си; Всред събранието ще Те хваля.

Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.

23 Вие, които се боите от Господа, хвалете Го; Цяло Яковово потомство славете Го; И бойте Му се, всички вие от Израилевото потомство.

Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!

24 Защото не е презрял и не се е отвърнал от скръбта на оскърбения, Нито е скрил лицето Си от него; Но послуша, когато извика той към Него.

Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.

25 От Тебе е гдето принасям хваление в голямото събрание: Ще изпълня обреците си пред ония, които Му се боят.

Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.

26 Смирените ще ядат и ще се наситят; Ще хвалят Господа ония, които Го търсят; Сърцето ви нека живее вечно.

Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!

27 Ще си спомнят и ще се обърнат към Господа Всичките земни краища, И ще се покланят пред Тебе Всичките племена на народите;

Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.

28 Защото царството е на Господа, И То владее над народите.

Бо Господеві належить царство, Він править народами.

29 Ще ядат и ще се поклонят всичките богати на земята; Пред Него ще се преклонят всички, които слизат в пръстта; А онзи, който не може да запази живота си,

Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.

30 Неговото потомство ще Му слугува; Ще се приказва за Господа на идното поколение.

Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.

31 Ще дойдат и ще известят правдата Му На люде, които ще се родят, казвайки, че Той е сторил това.

Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.