< Псалми 2 >
1 Защо се разоряват народите, И племената намислюват суета?
Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
2 Опълчват се земните царе, И управниците се наговарят заедно, Против Господа и против Неговия помазаник, като казват:
Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
3 Нека разкъсаме връзките им, И нека отхвърлим от себе си въжетата им.
„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
4 Тоя, Който седи на небесата, ще се смее; Господ ще им се поругае.
Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
5 Това ще им продума в гнева Си, И в тежкото Си негодувание ще ги смути, казвайки:
Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
6 Но Аз поставих Царя Си На Сион, светия Мой хълм.
„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.
7 Аз ще изявя постановлението; Господ ми каза: Ти си Мой Син; Аз днес те родих.
Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 Поискай от Мене и Аз ще ти дам народите за твое наследство, И земните краища за твое притежание.
Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
9 Ще ги съкрушиш с желязна тояга, Ще ги строшиш като грънчарски съд.
Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.
10 Сега, прочее, вразумете се, о царе; Научете се земни съдии.
А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
11 Слугувайте на Господа със страх, И радвайте се с трепет.
Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
12 Целувайте Избраника, за да се не разгневи, Та погинете в пътя; Защото скоро ще пламне Неговият гняв. Блажени са всички, които се надяват на Него.
Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!