Псалми 18
1 За първия певец. Псалом на Господния слуга Давид, който е говорил Господу думите на тая песен в деня, когато Господ го избавил от ръката на всичките му неприятели и от ръката на Саула. И рече: Любя Те, Господи, сило моя.
Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова́ цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, то він проказав: Полюблю́ Тебе, Господи, сило моя,
2 Господ е скала моя, крепост моя и избавител мой, Бог мой, канара моя, на Когото се надявам, Щит мой, рога на избавлението ми и високата ми кула
Господь моя ске́ля й тверди́ня моя, і Він мій Спаси́тель! Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасі́ння мого́, Він башта моя!
3 Ще призова Господа, Който е достохвален; Така ще бъда избавен от неприятелите си.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
4 Връзките на смъртта ме окръжиха; Порои от беззаконие ме уплашиха.
Тене́та смерте́льні мене оточили, і пото́ки велійяа́ла лякають мене!
Тене́та шео́лу мене оточили, і па́стки смертельні мене попере́дили. (Sheol h7585)
6 В утеснението си призовах Господа. И към Бог мой викнах; От храма Си Той чу гласа ми, И викането ми пред Него стигна в ушите Му.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взива́ю, — Він почує мій голос із храму Свого́, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому́!
7 Тогава се поклати и потресе земята; Основите на планините се разлюляха И поклатиха се, защото се разгневи Той.
Захиталась земля й затремтіла, і затрясли́сь і хитались підва́лини гір, — бо Він запали́вся від гніву:
8 Дим се издигаше от ноздрите Му, И огън из устата му поглъщаше; Въглища се разпалиха от Него.
із ні́здер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, і жар запалився від Нього!
9 Той сведе небесата и слезе; И мрак бе под нозете Му.
Він небо простяг — і спустився, а хмара густа́ під ногами Його́.
10 Възседна на херувим и летя; Летя не ветрени крила.
Усівся Він на херувима й летів, і на ві́трових кри́лах понісся.
11 Положи за Свое скривалище тъмнината, За покров около Си тъмните води, Гъстите въздушни облаци.
Поклав те́мряву Він — як засло́ну Свою, довкі́лля Його — то те́мрява вод, а мешка́ння Його — густі хмари!
12 О святкането пред Него Преминаха през облаците Му Град и огнени въглища.
Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняни́й пройшли хмари Його.
13 И гръмна Господ от небето, Всевишният даде гласа Си, Град и огнени въглища.
І Господь загримів у небеса́х, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняни́й!
14 И прати стрелите Си та ги разпръсна, Да! светкавици в изобилие та ги смути.
Він послав Свої стріли, — та їх розпоро́шив, і стрі́лив Він бли́скавками, — та їх побенте́жив.
15 Тогава се явиха коритата на водите, Откриха се основите на вселената От твоето изобличение, Господи, От духането на дъха на ноздрите Ти.
Показалися рі́чища водні, і відкри́лись осно́ви вселе́нної, — від сварі́ння Твого, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Твоїх.
16 Прати от височината, взе ме, Извлече ме из големи води.
Він простя́г з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
17 Избави ме от силния ми неприятел, От ония, които ме мразеха; Защото бяха по-силни от мене.
він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненави́сників, — бо сильніші від мене вони!
18 Стигнаха ме в деня на бедствието ми; Но Господ ми стана подпорка.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м, —
19 И изведе ме на широко, Избави ме, защото имаше благоволение към мене.
і на місце розло́ге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподо́бав мене!
20 Въздаде ми Господ според правдата ми; Според чистотата на ръцете ми възнагради ме,
Нехай Господь зро́бить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх,
21 Защото съм опазил пътищата Господни, И не съм се отклонил от Бога мой в нечестие.
бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 Защото всичките Му съдби са били пред мене, И от повеленията Му не съм се отдалечил.
бо всі Його при́суди передо мною, і не відкидав я від себе Його постано́в!
23 Непорочен бях пред Него, И опазих се от беззаконието си.
І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 Затова Господ ми въздаде според правдата ми, Според чистотата на ръцете ми пред очите Му.
і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 Към милостивия, Господи, милостив ще се явиш, Към непорочния, непорочен ще се явиш.
Із справедливим пово́дишся Ти справедливо, із че́сним — по-че́сному,
26 Към чистия, час ще се явиш, И към развратния, противен ще се явиш.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лукавством його,
27 Защото оскърбени люде Ти ще спасиш; А очи горделиви ще смириш.
бо наро́д із біди Ти спасаєш, а очі зухва́лі принижуєш,
28 Защото Ти ще запалиш светилото ми; Господ Бог мой ще озари тъмнината ми;
бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою те́мряву!
29 Защото чрез Тебе разбивам полк; Чрез Бога мой прескачам стена.
Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 Колкото за Бога, Неговият път е съвършен; Словото на Господа е опитано; Той е щит на всички, които уповават на Него.
Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдає́ться до Ньо́го!
31 Защото кой е Бог освен Господа? И кой е канара, освен нашия Бог?
Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 Бог, Който ме препасва със сила, И прави съвършен пътя ми,
Цей Бог мене силою опереза́в, і дорогу мою учинив непорочною,
33 Той прави нозете ми като нозете на елените, И ме поставя на високите ми места.
Він зробив мої но́ги, мов у ла́ні, і ставить мене на висо́тах моїх,
34 Учи ръцете ми да воюват, Тъй щото мишците ми запъват меден лък.
мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
35 Ти си ми дал и щит на избавлението Си; Твоята десница ме е поддържала И Твоята благодат ме е направила велик.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, а прави́ця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 Ти си разширил стъпките ми под мене; И нозете ми не се подхлъзнаха.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
37 Гоних неприятелите си и ги стигнах, И не се върнах, докато ги не довърших.
Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену́, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх, —
38 Стрих ги, те не можаха да се подигнат; Паднаха под нозете ми.
я їх потрощу́, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 Защото си ме препасал със сила за бой; Повалил си под мене въставащите против мене.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
40 Сторил си да обърнат гръб към мене неприятелите ми, За да изтребя ония, които ме мразят.
Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу нена́висників я своїх!
41 Извикаха, но нямаше избавител, Към Господа, но не ги послуша.
Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
42 Тогава ги стрих като прах пред вятъра; Изхвърлих ги като калта на пътищата.
І я їх зітру́, як той по́рох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу́!
43 Ти си ме избавил и от съпротивленията на людете; Поставил си ме глава на народите: Народ, когото не познавах, слугува на мене,
Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племе́нам, мені будуть служити наро́ди, яких я не знав!
44 Щом чуха за мене, те ме и послушаха; Даже чужденците се преструваха, че ми се покоряват.
На вістку про мене — слухня́ні мені, до мене чужи́нці підле́щуються,
45 Чужденците отслабнаха, И разтреперани излязоха из яките си скривалища.
в'януть чужи́нці і тремтять у тверди́нях своїх.
46 Жив е Господ, и благословена да бъде Канарата ми, И да се възвиси Бог на избавлението ми,
Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасі́ння мойого звели́читься,
47 Бог, Който мъздовъздава за мене, И покорява под мене племена,
Бог, що помсти за мене дає, і що наро́ди під мене підбив,
48 Който ме избавя от неприятелите ми. Да! Ти ме възвишаваш над въставащите против мене, Избавяш ме от насилника.
що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від наси́льника!
49 Затова ще Те хваля, Господи, между народите, И на името Ти ще пея.
Тому́ то хвалю Тебе, Господи, серед наро́дів, і Йме́нню Твоє́му співаю!
50 Ти си, който даваш велико избавление на царя Си, И показваш милосърдие към помазаника Си, Към Давида и към потомството му до века.
Ти Своє́му цареві спасі́ння побільшуєш, і милість вчиняєш Своє́му пома́занцеві Давиду й насінню його аж навіки.
