Псалми 147
1 Хвалете Господа; защото е добро нещо да пеем хваления на нашия Бог, Защото е приятно, и хвалението е прилично.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Господ гради Ерусалим, Събира Израилевите заточеници.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Изцелява съкрушените в сърце И превързва скърбите им.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Изброява числото на звездите. Нарича ги всички по име.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Велик е нашият Господ, и голяма и силата Му; Разумът Му е безпределен.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Господ укрепва кротките, А нечестивите унижава до земята.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Пейте Господу и благодарете Му. Пейте хваления с арфа на нашия Бог.
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Който покрива небето с облаци, Приготвя дъжд за земята, И прави да расте трева по планините;
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 Който дава храна на животните И на гарвановите пилета, които пиукат.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Не се удоволствува в силата на коня, Нито има благоволение в краката на мъжете.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Господ има благоволение в ония, които Му се боят, В ония, които уповават на Неговата милост.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Слави Господа, Ерусалиме; Хвали твоя Бог, Сионе;
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Защото Той закрепява лостовете на твоите порти, Благославя чадата ти всред тебе.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Установява мир в твоите предели, Насища те с най изрядната пшеница.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Изпраща заповедтта Си по земята; Словото Му тича много бърже;
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Дава сняг като вълна, Разпръсва сланата като пепел,
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Хвърля леда си като уломъци; Пред мраза Му кой може устоя?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Пак изпраща словото Си и ги разтопява; Прави вятъра си да духа, и водите текат.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Възвестява словото Си на Якова, Повеленията Си и съдбите Си на Израиля.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Не е постъпил така с никой друг народ; И те не са познали съдбите Му. Алилуя!
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
