Псалми 139
1 За първия певец. Давидов псалом. Господи, опитал си ме и познал си ме.
Al la ĥorestro. Psalmo de David. Ho Eternulo, Vi min esploras kaj min konas.
2 Ти познаваш сядянето ми и ставането ми; Разбираш помислите ми от далеч,
Vi scias, kiam mi sidas kaj kiam mi leviĝas; Vi komprenas mian penson de malproksime.
3 Издирваш ходенето ми и лягането ми, И знаеш всичките ми пътища.
Kiam mi iras kaj kiam mi ripozas, Vi estas ĉirkaŭ mi, Kaj ĉiujn miajn vojojn Vi konas.
4 Защото докато думата не е още на езика ми, Ето, Господи, Ти я знаеш цяла.
Ĉar antaŭ ol troviĝas vorto sur mia lango, Jen, ho Eternulo, Vi ĉion jam scias.
5 Ти си пред мен и зад мен, И турил си върху мене ръката Си.
De malantaŭe kaj de antaŭe Vi ĉirkaŭbaris min Kaj metis sur min Vian manon.
6 Това знание е прочуто за мене; Високо е; не мога да го стигна.
Mirinda estas por mi tia sciado, tro alta; Mi ĝin ne povas kompreni.
7 Къде да отида от твоя Дух? Или от присъствието Ти къде да побягна?
Kien mi iros for de Via spirito? Kaj kien mi kuros for de Via vizaĝo?
Se mi leviĝos al la ĉielo, Vi estas tie; Se mi kuŝiĝos en Ŝeol, jen Vi tie estas. (Sheol h7585)
9 Ако взема крилата на зората И се заселя в най-далечните краища на морето,
Ĉu mi okupos la flugilojn de la matenruĝo, Ĉu mi loĝiĝos sur la rando de la maro:
10 Там ще ме води ръката Ти, И Твоята десница не ме държи.
Ankaŭ tie Via mano min kondukos, Kaj Via dekstra mano min tenos.
11 Ако река: Поне тъмнината ще ме покрие, И светлината около мене ще стане на нощ,
Se mi diros: Mallumo min kovros, Kaj la lumo ĉirkaŭ mi fariĝos nokto:
12 То и самата тъмнина не укрива нищо от Тебе, А нощта свети като деня; За Тебе тъмнината и светлината са безразлични.
Eĉ mallumo ne mallumas antaŭ Vi, Kaj la nokto lumas kiel tago; Mallumo fariĝas kiel lumo.
13 Защото Ти си образувал чреслата ми, Обвил си ме в утробата на майка ми.
Ĉar Vi kreis mian internaĵon, Formis min en la ventro de mia patrino.
14 Ще Те славя, защото страшно и чудно съм направен; Чудни са Твоите дела, И душата ми добре знае това.
Mi gloras Vin, ĉar mi estas mirinde kreita; Mirindaj estas Viaj kreitaĵoj, Kaj mia animo tion bone konscias.
15 Костникът ми не се укри от Тебе, Когато в тайна се работех, И в дълбочина на земята ми се даваше разнообразната ми форма.
Ne estis kaŝitaj antaŭ Vi miaj ostoj, Kiam mi estis kreata en kaŝiteco, Kiam mi estis formata en la profundo de la tero.
16 Твоите очи видяха необразуваното ми вещество; И в твоята книга бяха записани Всичките ми определени дни, Докато още не съществуваше ни един от тях.
Mian embrion vidis Viaj okuloj, Kaj en Via libro estis enskribitaj ĉiuj tagoj destinitaj, Kiam ankoraŭ eĉ unu ne ekzistis.
17 И колко скъпоценни за мене са тия Твои помисли, Боже! Колко голямо е числото им!
Kiel grandvaloraj estas por mi Viaj pensoj, ho Dio! Kiel granda estas ilia nombro!
18 Ако бях поискал да ги изброя, те са по-многобройни от пясъка; Събуждам ли, се още съм с Тебе.
Se mi ilin kalkulus, ili estus pli multaj ol la sablo; Kiam mi vekiĝas, mi estas ankoraŭ kun Vi.
19 Непременно ще поразиш нечестивите Боже; Отдалечете се, прочее, от мене, мъже кръвопийци.
Mortigu, ho Dio, la malvirtulojn, Kaj sangaviduloj foriĝu de mi!
20 Защото говорят против Тебе нечестиво, И враговете Ти се подигат против Тебе заради суета.
Ili parolas pri Vi malice, Kaj Viaj malamikoj leviĝas por trompo.
21 Не мразя ли, Господи, ония, които мразят Тебе? И не гнуся ли се от ония, които се подигат против Тебе?
Viajn malamantojn, ho Eternulo, mi ja malamas, Kaj Viajn kontraŭulojn mi abomenas.
22 Със съвършена образа ги мразя, За неприятели ги имам.
Per ekstrema malamo mi ilin malamas; Ili fariĝis por mi malamikoj.
23 Изпитай ме, Боже, и познай сърцето ми; Опитай ме, и познай мислите ми;
Esploru min, ho Dio, kaj konu mian koron; Provu min kaj sciu miajn pensojn.
24 И виж дали има в мене оскърбителен път; И води ме по вечен път.
Kaj rigardu, ĉu mi estas sur malbona vojo, Kaj gvidu min sur la vojo de eterneco.
