Псалми 137

1 При реките на Вавилона, там седнахме, Да! плакахме, когато си спомняхме за Сиона;

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 На върбите всред него Окачихме арфите си.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 Защото там ония, които ни бяха пленили, Поискаха от нас да пеем думи; И ония, които ни бяха запустили, поискаха веселие, казвайки: Попейте ни от сионските песни.

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 Как да пеем песента Господна В чужда земя?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 Ако те забравя, Ерусалиме, Нека забрави десницата ми изкуството си!

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Нека се залепи езикът ми за небцето ми, ако не те помня, Ако не предпочета Ерусалим пред главното си веселие.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Помни, Господи, против едомците Деня на разорението на Ерусалим, когато казваха: Съсипете, съсипете го до основата му!

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Дъщерьо вавилонска, която ще бъдеш запустена, Блазе на онзи, който ти въздаде За всичко що си сторила нам!

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Блазе на онзи, който хване и разбие о камък Малките ти деца!

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!