Псалми 132
1 Песен на възкачванията. Помни, Господи, заради Давида, Всичките му скърби,
Пісня проча́н.
2 Как се кле на Господа, И се обрече на Силния Яковов, като каза:
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 Непременно няма да вляза в шатъра на къщата си, Нито ще се кача на постланото си легло,
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 Няма да дам сън на очите си, Или дрямка на клепачите си,
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 Докато не намеря място за Господа, Обиталище за Силния Яковов.
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Ето, ние чухме, че той бил в Ефрата; Намерихме го в полетата на Яара.
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 Нека влезем в скинията Му, Нека се поклоним при подножието Му.
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Стани, Господи, и влез в покоя Си. Ти и ковчега на Твоята сила;
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Свещениците Ти да бъдат облечени с правда, И светиите Ти нека викат радостно.
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Заради слугата Си Давида Недей отблъсква лицето на помазаника Си.
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Господ се кле с вярност на Давида, - И няма да пристъпи думата Си, - Казвайки: От рожбата на тялото ти Ще сложа на престола ти.
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Ако чадата ти опазят Моя завет И Моите свидетелства, на които ще ги науча, То и техните чада ще седят за винаги на престола ти.
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Защото Господ избра Сиона, Благоволи да обитава в него.
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 Това, каза Той, Ми е покой до века: Тук ще обитавам, защото го пожелах.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 Ще благоволя изобилно храната му! Сиромасите му ще наситя с хляб.
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Ще облека и свещениците му със спасение; И светиите му ще възклицават от радост.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Там ще направя да изникне рог от Давида; Приготвих светилник за помазаника Си.
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 Неприятелят му ще облека със срам; А на него ще блещи короната.
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
