Псалми 119
1 По еврейски азбучен псалом. Алеф Блажени ония, които са правдиви в пътя, Които ходят в закона на Господа.
Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Блажени които пазят изявленията Му, И Го търсят от все сърце;
Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 Които и не вършат беззаконие, Ходят в пътищата Му.
і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Ти си ни заповядал за правилата си, Да ги пазим грижливо.
Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 Дано се оправят пътищата ми Така щото да пазя Твоите повеления!
Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 Няма да се посрамя тогава Когато почитам всичките Твои заповеди.
не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Ще Те славя с праведно сърце, Когато науча справедливите Ти съдби.
Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Повеленията Ти ще пазя; Недей ме оставя съвсем.
Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 Бет. Как ще очисти младежът пътя си? Като му дава внимание според Твоето слово.
Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 От все сърце Те потърсих; Недей ме оставя да заблудя от заповедите Ти.
Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 В сърцето си опазих Твоето слово За да не ти съгрешавам.
Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Благословен си, Господи; Научи ме на повеленията Си.
Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 С устните си разказах Всичките съдби на устата Ти.
Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 В пътя на Твоите изявления се радваха толкова, Колкото във всичкото богатство.
З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 За правилата Ти ще размишлявам, И Твоите пътища ще зачитам.
Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 В повеленията Ти ще се наслаждавам; Не ще забавя Твоето слово.
Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 Гимел Показвай щедростта на слугата Си, за да живея; Така ще пазя словото Ти.
Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Отвори очите ми За да гледам чудесните неща в Твоя закон.
Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 Пришелец съм аз на земята; Не скривай от мене заповедите Си.
На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Душата ми се изнурява от копнежа, Който искам винаги към Твоите съдби.
Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Ти си изобличил горделивите; Проклети да са ония, които се отклоняват от Твоите заповеди.
Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Отдаличи от мене укор и презрение, Защото опазих Твоите повеления.
Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 Даже първенци седнаха и говориха против мене; Но слугата Ти размишляваше за Твоите повеления.
Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 Твоите свидетелства наистина са моя наслада И мои съветници.
і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 Делет. Душата ми прилепва за пръстта; Съживи ме според словото Си.
Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Изявих пътищата си, и Ти си ме послушал; Научи ме на повеленията Си.
Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Направи ме да разбирам пътя на Твоите правила, Така да размишлявам за Твоите чудесни дела.
Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Душата ми се топи от тъга; Укрепи ме според словото Ти.
Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Отдалечи от мене пътя на лъжата, И благоволи да ми дадеш да съблюдавам закона Ти.
Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
30 Пътят на истината избрах; Трите съдби поставих пред себе си;
Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
31 Прилепих се към Твоите свидетелства; Господи, да ме не посрамиш.
До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
32 Ще тичам по пътя на Твоите заповеди, Когато разшириш сърцето ми.
Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
33 Хе. Господи, научи ме пътя на Твоите повеления, И аз ще го пазя до край.
Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
34 Вразуми ме, и ще държа закона Ти. Да! ще го пазя от все сърце.
Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
35 Управяй ме в пътя на Твоите заповеди, Защото в него се наслаждавам.
Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
36 Приклони сърцето ми към Твоите свидетелства, А не към сребролюбие.
Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
37 Отвърни очите ми да не гледат суета, И съживи ме в пътищата Си.
Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
38 Потвърди словото Си към слугата Си, Което ще води към страх от Тебе.
Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Отвърни от мене укора, от който се боя, Защото Твоите съдби са добри.
Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
40 Ето, копнея за Твоите правила; Съживи ме чрез правдата Си.
Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
41 Вав. Нека дойдат върху мене и Твоите милости, Господи, Твоето спасение, според словото Ти.
І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 Ще имам какво да отговоря на онзи, който ме укорява, Защото уповавам на Твоето слово.
і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
43 И не отнемай съвсем словото на истината от устата ми, Защото се надявах на Твоите съдби.
І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
44 Така ще пазя Твоя закон постоянно На вечни векове:
А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
45 И ще ходя на широко, Защото потърсих Твоите правила.
І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
46 Ще говоря за Твоите свидетелства и пред царе, И няма да се посрамя;
І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
47 И ще се наслаждавам в Твоите заповеди, Които възлюбих;
І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 Също и ще повдигам ръцете си към Твоите заповеди, които възлюбих, И ще размишлявам за повеленията Ти.
і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
49 Заин. Помни словото към слугата Си, На което си ме направил да уповавам.
Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 Това е моята утеха в скръбта ми, Че словото Ти ме съживи.
Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
51 Горделивите ми се подсмиваха много; Но аз не се отклоних от Твоя закон.
Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
52 Спомних си, Господи, за Твоите от старо време съдби, И се утеших.
Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
53 Горещо негодувание ме обзе по причина на нечестивите, Които оставят Твоя закон.
Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
54 Твоите повеления ми станаха песен В дома гдето странствувам.
Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
55 Нощем си спомням Твоето име, Господи, И опазих закона Ти.
Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
56 Това е моето хваление, Че опазих твоите правила.
Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
57 Хат. Господи, Ти си мой дял: Обещах се, че ще пазя Твоите думи.
Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
58 Потърсих благоволението Ти от все сърце; Смили се за мене според словото Си.
Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Размислих върху пътищата си, И обърнах нозете си към Твоите свидетелства.
Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
60 Побързах, и не се забавих. Да опазя Твоите заповеди.
Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
61 Връзките на нечестивите ме обвиха; Но аз не забравих Твоя закон.
Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
62 По среднощ ставам за да Те славя За Твоите справедливи съдби.
Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
63 Аз съм другар на всички, които Ти се боят, И на ония, които пазят Твоите правила.
Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
64 Господи, земята е пълна с Твоята милост; Научи ме на Твоите повеления.
Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
65 Тет. Господи, Ти си сторил добро на слугата Си Според словото Си.
Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Научи ме на добро разсъждение и знание, Защото аз повярвах Твоите заповеди.
Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
67 Преди да бях наскърбен аз заблуждавах; Но сега държа Твоето слово.
Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 Ти си благ и правиш добро; Научи ме на Твоите повеления.
Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
69 Горделивите изковаха лъжа против мене; Но аз от все сърце ще пазя Твоите правила.
Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
70 Тяхното сърце надебеля, като лой; Но аз се наслаждавам в закона Ти.
Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
71 Добре ми стана, че бях наскърбен, За да науча Твоите повеления.
Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
72 Законът на Твоите уста е за мене по-желателен От хиляди злато и сребро.
Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
73 Твоите ръце ме направиха и утвърдиха; Вразуми ме за да науча Твоите заповеди.
Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
74 Ония, които Ти се боят, ще се зарадват като ме видят, Защото на словото Ти уповах.
Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
75 Зная, Господи, че Твоите съдби са праведни, И по справедливост си ме наказал.
Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
76 Моля Ти се, нека ми бъде Твоето милосърдие за утеха Според словото Ти към Твоя слуга.
Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
77 Нека дойдат върху мене Твоите благи милости, за да живея; Защото Твоят закон е моя наслада.
Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
78 Нека се посрамят горделивите, защото са ме повалили с лъжи; Но аз ще размишлявам за Твоите правила.
Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
79 Нека се обърнат към мене ония, които Ти се боят, А именно ония, които познават Твоите свидетелства.
До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
80 Сърцето ми нека бъде непорочно относно Твоите повеления, За да се не посрамя.
Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
81 Каф. Душата ми примира за Твоето спасение; Но аз се надявам, на Твоето слово.
Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
82 Очите ми чезнат за изпълнение на словото Ти, Като казвам: Кога ще ме утешиш?
За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
83 Защото станах като мех в дим; Но пак не забравям Твоите повеления.
Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
84 Колко са дните на Твоя слуга? Кога ще извършиш съдба против гонителите ми:
Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
85 Горделивите изкопаха ями за мене, Като се противят на Твоя закон.
Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
86 Всичките Твои заповеди са верни; Понеже човеците ме гонят с лъжи, Ти ми помогни.
Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
87 Без малко щяха да ме погубят на земята; Но аз не оставих Твоите правила.
Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
88 Съживи ме според милосърдието Си; Така ще пазя свидетелството на Твоите уста.
Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 Ламед. Господи Твоето слово Е утвърдено на небето до века.
Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
90 Верността Ти пребъдва из род в род; Ти си основал земята и тя стои.
З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
91 Колкото за Твоите наредби, те и до днес стоят, Защото всички са Твои слуги.
усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Ако Твоят закон не беше ми наслада, То аз и тогава бих загинал в скръбта си.
Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 До века няма да забравя Твоите правила, Защото чрез тях си ме съживил.
Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
94 Твой съм аз; спаси ме, Защото потърсих Твоите правила
Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
95 Нечестивите ме чакат за да ме погубят; Но аз ще внимавам в Твоите свидетелства.
Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
96 Видях граница на всяко съвършенство Но Твоята заповед е твърде широка.
Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
97 Мем. Колко обичам аз Твоя закон! Цял ден ще се поучавам в него.
Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
98 Твоите заповеди ме правят по-мъдър от неприятелите ми, Защото те са винаги с мене.
Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
99 По-разумен съм от всичките си учители, Защото се поучавам от Твоите свидетелства.
Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
100 По-разумен съм от старите, Защото опазих Твоите правила.
Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
101 От всеки лош път въздържах нозете си. За да пазя Твоето слово.
Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
102 От Твоите съдби не се отклоних, Защото Ти си ме научил.
Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
103 Колко са сладки на вкуса ми Твоите думи! Да! по-сладки от мед в устата ми.
Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
104 Чрез Твоите правила станах разумен; Затова мразя всеки лъжлив път.
Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
105 Нун. Твоето слово е светилник на нозете ми, И виделина на пътеката ми.
Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
106 Заклех се, и го потвърдих, Че ще държа праведните Твои съдби.
Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
107 Много съм наскърбен; Господи, съживи ме според словото Си.
Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
108 Приеми моля ти се, Господи, доброволните приноси на устата ми, И научи ме на съдбите Си.
Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
109 Животът ми е постоянно в опасност; Но аз не забравих Твоя закон.
У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
110 Нечестивите поставиха примка за мене; Но аз не се отклоних от Твоите правила.
Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
111 Възприех Твоите свидетелства за свое наследство до века, Защото те са радост на сърцето ми.
Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
112 Приклоних сърцето си за да върша повеленията Ти. Винаги и до край.
Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
113 Самех. Намразих двоеумните, А Твоя закон възлюбих.
Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
114 Ти си мой покров и мой щит: На Твоето слово се надявам.
Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
115 Отдалечете се от мене, вие злодейци, Защото аз ще пазя заповедите на моя Бог.
Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
116 Укрепявай ме според словото Си, за да живея; И да се не засрамя в надеждата си.
За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
117 Дръж ме, и ще бъда в безопасност, И ще зачитам винаги Твоите повеления.
Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
118 Ти си презрял всички, които се отклоняват от Твоите повеления, Защото суетна е измамата им.
Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
119 Изхвърляш като шлак всичките нечестиви на земята; Затова възлюбих Твоите повеления.
Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
120 Снагата ми настръхна поради страха ми от Тебе. И от съдбите Ти се уплаших.
Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
121 Извърших правосъдие и правда, Да ме не предадеш на угнетителите ми;
Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
122 Стани поръчител на слугата Си за добро; Не оставяй горделивите да ме угнетяват.
Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
123 Очите ми чезнат за спасението Ти. И за Твоето праведно слово.
Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Постъпвай към слугата Си според милостта Си, И научи ме на повеленията Си.
Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
125 Твой слуга съм аз; вразуми ме За да познавам Твоите свидетелства.
Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
126 Време е да подействува Господ, Защото наруших закона Ти.
Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
127 Понеже аз любя Твоите заповеди. Повече от злато, даже от чисто злато.
Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
128 Понеже считам за прави всичките Твои правила относно всяко нещо, Затова мразя всеки лъжлив път.
Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
129 Пе. Чудесни са твоите свидетелства; Затова душата ми ги пази.
Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
130 Изясняването на Твоето слово просвещава, Вразумява простите.
Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
131 Отворих широко устата си и пъхтях, Защото копнеех за твоите заповеди.
Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
132 Обърни се към мене и смили се за мене, Както постъпваш към ония, които обичат Твоето име.
Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
133 Оправяй стъпките ми в словото Си, И не оставяй да ме завладее никое беззаконие;
Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
134 Избави ме от човешки насилия; Така ще държа Твоите правила.
Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
135 Осияй с лицето Си върху слугата Си, И научи ме на повеленията Си.
Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
136 Водни потоци текат из очите ми. Понеже не се спазва Твоя закон.
Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
137 Цаде. Праведен си Ти Господи; Прави са и Твоите съдби.
Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
138 Постановил си свидетелствата Си, С правда и превазходна вярност.
бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
139 Моята ревност ме изяде, Защото противниците ми забравиха Твоите думи.
Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
140 Твоето слово е добре пречистено, Затова слугата Ти го обича.
Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Скромен съм и презрян, Обаче не забравям Твоите правила.
Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
142 Твоята правда е вечна правда; И законът Ти е истина.
Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
143 Неволи и утеснения ме намериха; Обаче Твоите заповеди са моя наслада.
Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
144 Твоите свидетелства са праведни до века; Вразуми ме, и ще живея.
Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
145 Коф. Извиках от все сърце; Послушай ме, Господи, и ще пазя повеленията Ти.
Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
146 Извиках към Тебе; Спаси ме и ще пазя повеленията Ти.
Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
147 Предварих зората с викането си; На твоите думи уповавах.
Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
148 Очите ми предварят нощните стражи, За да размишлявам за Твоето слово.
Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Чуй гласа ми според милосърдието Си; Съживи ме, Господи, според съдбите Си.
Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
150 Приближиха се ония, които нечестиво ме преследват, И са се отклонили от закона Ти.
Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
151 Ти си близо, Господи; И всички Твои заповеди са истина.
та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
152 Отдавна зная от Твоите свидетелства, Че Ти си ги учредил за винаги.
Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
153 Реш. Виж скръбта ми и избави ме, Защото не съм забравил закона Ти.
Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
154 Защити делото ми и изкупи ме; Съживи ме според словото Си.
Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Избавлението е далеч от Нечестивите, Защото те не търсят Твоите повеления.
Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
156 Много са Твоите благи милости, Господи; Съживи ме според съдбите Си.
Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
157 Мнозина са моите гонители и противници; Но аз не се отклоних от свидетелствата Ти.
Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
158 Като видях коварните, погнусих се от тях. Защото не пазят Твоето слово.
Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
159 Виж колко обичам аз Твоите правила; Съживи ме, Господи, според милосърдието Си.
Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
160 Същността на Твоето слово е истина; И Твоите праведни съдби, до една траят до века.
Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
161 Шин. Първенци ме преследваха без причина; Но сърцето ми трепери от думите Ти.
Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Аз се радвам на Твоето слово. Като оня, който намира много користи.
Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
163 Мразя лъжата и се гнуся от нея, Но закона Ти обичам.
Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
164 Седем пъти на ден Те хваля, За твоите праведни съдби.
Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
165 Много мир имат ония, които обичат Твоя закон, И за тях няма спънки та да се препъват.
Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
166 Надявах се за Твоето спасение, Господи, И изпълнявах Твоите заповеди.
На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
167 Душата ми опази Твоите сведетелства; И аз ги любя твърде много.
Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
168 Държах Твоите правила и Твоите свидетелства; Защото всичките ми пътища са пред Тебе.
Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
169 Тав. Нека стигне викането ми пред тебе, Господи; Вразуми ме според словото Си.
Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Нека дойде молбата ми пред Тебе; Избави ме според словото Си.
Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
171 Устните ми ще изливат хваление, Защото ме учиш на повеленията Си.
Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Езикът ми ще пее за словото Ти, Защото всички Твои заповеди са правда.
Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
173 Ръката Ти нека бъде готова да ми помогне, Защото аз избрах Твоите правила.
Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
174 Копнях за Твоето спасение, Господи; И законът Ти е моя наслада.
Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
175 Нека живее душата ми, и ще Те хвали; И нека ми помагат съдбите Ти.
Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
176 Скитах се като изгубена овца; Потърси слугата Си, защото не забравих Твоите заповеди.
Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
