Псалми 109
1 За първия певец. Давидов псалом. Недей мълча, Боже, хвало моя;
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Защото нечестиви уста и уста коварни се отвориха срещу мене, Говориха против мене с лъжлив език;
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 Обиколиха ме тъй също с думи на омраза, И воюват против мене без причина.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 За отплата на любовта ми те ми станаха противници; Но аз все съм на молитва.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 И въздадоха ми зло за добро, И омраза за любовта ми.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Господи, постави нечестив човек над него. И противник нека стои отдясно му.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Когато се съди, нека излезе виновен. И молитвата му нека стане грях.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Дните му нека бъдат малко; Друг нека вземе чина му.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Децата му нека бъдат сираци, И жена му вдовица,
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Децата му нека се скитат винаги и станат просяци, И далеч от развалените си жилища нека просят хляб.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Лихоимецът нека впримчи целият му имот, И чужденци нека разграбват трудовете му.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Да няма кой да простре милост към него, Нито кой да пожали сирачетата му.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Внуците му нека бъдат отсечени, В идното поколение нека се изличи името им.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Нека се помни пред Господа беззаконието на бащите му, И грехът на майка му нека се не изличи;
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Нека бъдат винаги пред Господа За да отсече помена им от земята,
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Защото той си науми да показва милост, Но преследваше немотния и беден човек, И съкрушения в сърце, за да ги умъртви.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Да! той обича да проклина, и проклетията го стигна; Не му беше драго да благославя, и благословението се отдалечи от него.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Да: той обичаше проклетията като своя дреха; И тя влезе като вода във вътрешностите му, И като масло в костите му.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Нека му стане като дрехата, в която се увива, И като пояса, с който постоянно се опасва.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Това нека бъде въздаянието на противниците ми от Господа, И ония, които говорят зло против душата ми.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 А Ти, Иеова Господи, застъпвай се за мене заради името Си; Понеже Твоята милост е блага, избави ме,
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Защото съм сиромах и немотен, И сърцето ми е наранено дълбоко в мене.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Преминал съм като уклонила се сянка по слънчев часовник; Изхвърлен съм като скакалец.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Колената ми се клатят от пост; И снагата ми губи тлъстината си.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 И аз им станах за укор; Като ме гледат кимат с глава.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Помогни ми, Господи Боже мой, Избави ме според милостта си,
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 За да познаят, че това е твоята ръка, Че Ти си сторил това, Господи.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Те нека кълнат, а Ти благославяй; Когато станат те ще се посрамят, а Твоят слуга ще се весели.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Нека се облекат противниците ми с позор, И нека се покрият със срама си като с дреха.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 И аз ще благодаря много на Господа с устата си, Да! между множеството ще Го хваля;
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 Защото Той стои отдясно на немотния За да го избавя от ония, които съдят душата му.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
