Псалми 109
1 За първия певец. Давидов псалом. Недей мълча, Боже, хвало моя;
Керівнику хору. Псалом Давидів. Боже моєї хвали, не мовчи,
2 Защото нечестиви уста и уста коварни се отвориха срещу мене, Говориха против мене с лъжлив език;
адже нечестиві й підступні люди відкрили на мене вуста свої, говорять зі мною брехливим язиком.
3 Обиколиха ме тъй също с думи на омраза, И воюват против мене без причина.
Оточили мене словами ненависті й даремно воюють зі мною.
4 За отплата на любовта ми те ми станаха противници; Но аз все съм на молитва.
За любов мою ворогують зі мною, а я [заглиблюся] в молитву.
5 И въздадоха ми зло за добро, И омраза за любовта ми.
Вони віддячують мені злом за добро й ненавистю – за мою любов.
6 Господи, постави нечестив човек над него. И противник нека стои отдясно му.
Постав над ним нечестивця, і обвинувач нехай стане по його правиці.
7 Когато се съди, нека излезе виновен. И молитвата му нека стане грях.
Коли постане він перед судом, нехай виявиться винним і молитва його нехай вважається гріхом.
8 Дните му нека бъдат малко; Друг нека вземе чина му.
Нехай дні його будуть нечисленними, нехай інший займе його становище.
9 Децата му нека бъдат сираци, И жена му вдовица,
Нехай діти його стануть сиротами, а дружина його – вдовою.
10 Децата му нека се скитат винаги и станат просяци, И далеч от развалените си жилища нека просят хляб.
Нехай нащадки його тиняються й жебрають, нехай просять на руїнах своїх [домівок].
11 Лихоимецът нека впримчи целият му имот, И чужденци нека разграбват трудовете му.
Нехай захопить лихвар усе, що є в нього, і чужі пограбують плоди його праці.
12 Да няма кой да простре милост към него, Нито кой да пожали сирачетата му.
Нехай не буде нікого, хто виявив би йому співчуття, і над сиротами його нехай ніхто не змилується.
13 Внуците му нека бъдат отсечени, В идното поколение нека се изличи името им.
Нехай будуть викорінені його нащадки й зітреться ім’я його в наступному поколінні.
14 Нека се помни пред Господа беззаконието на бащите му, И грехът на майка му нека се не изличи;
Нехай згадаються перед Господом беззаконня його предків і гріх матері його не буде стертий.
15 Нека бъдат винаги пред Господа За да отсече помена им от земята,
Нехай [гріхи його] будуть завжди перед Господом і нехай викорінена буде з землі пам’ять його
16 Защото той си науми да показва милост, Но преследваше немотния и беден човек, И съкрушения в сърце, за да ги умъртви.
за те, що він не пам’ятав виявляти [іншим] милість, але переслідував пригніченого, бідного й зламаного серцем, щоб умертвити його.
17 Да! той обича да проклина, и проклетията го стигна; Не му беше драго да благославя, и благословението се отдалечи от него.
Він любив прокляття – воно прийде до нього; йому не подобалося благословення – воно від нього віддалиться.
18 Да: той обичаше проклетията като своя дреха; И тя влезе като вода във вътрешностите му, И като масло в костите му.
Оскільки він вдягався в прокляття, мов у шати, воно просякло, як вода, в його нутро, і, немов олія, – у його кістки.
19 Нека му стане като дрехата, в която се увива, И като пояса, с който постоянно се опасва.
Нехай стане воно для нього одягом, у який він огортається, і поясом, яким він завжди підперізується.
20 Това нека бъде въздаянието на противниците ми от Господа, И ония, които говорят зло против душата ми.
Така відплата від Господа тому, хто ворогує проти мене, і тим, хто зле говорить на душу мою.
21 А Ти, Иеова Господи, застъпвай се за мене заради името Си; Понеже Твоята милост е блага, избави ме,
Ти ж, Господи, Володарю, вступися за мене заради імені Твого; через доброту милосердя Твого визволи мене.
22 Защото съм сиромах и немотен, И сърцето ми е наранено дълбоко в мене.
Адже я пригнічений і бідний і серце моє зранене в нутрі моєму.
23 Преминал съм като уклонила се сянка по слънчев часовник; Изхвърлен съм като скакалец.
Я сную, немов похилена тінь, як сарану, струшують мене.
24 Колената ми се клатят от пост; И снагата ми губи тлъстината си.
Мої коліна ослабли від посту, і тіло моє геть виснажилося без олії.
25 И аз им станах за укор; Като ме гледат кимат с глава.
Я став посміховищем для них: ті, що бачать мене, похитують [глузливо] головами своїми.
26 Помогни ми, Господи Боже мой, Избави ме според милостта си,
Допоможи мені, Господи, Боже мій, врятуй мене за милістю Твоєю.
27 За да познаят, че това е твоята ръка, Че Ти си сторил това, Господи.
Нехай же знають, що це рука Твоя, що це Ти зробив, Господи.
28 Те нека кълнат, а Ти благославяй; Когато станат те ще се посрамят, а Твоят слуга ще се весели.
Нехай вони проклинають, а Ти благослови; вони повстануть, але посоромляться, а слуга Твій радітиме.
29 Нека се облекат противниците ми с позор, И нека се покрият със срама си като с дреха.
Нехай вдягнуться в безчестя ті, хто проти мене ворогує, і огорнуться ганьбою, немов шатами.
30 И аз ще благодаря много на Господа с устата си, Да! между множеството ще Го хваля;
Я буду славити вустами моїми Господа завзято й серед велелюддя хвалитиму Його.
31 Защото Той стои отдясно на немотния За да го избавя от ония, които съдят душата му.
Бо Він стоїть по правиці від бідняка, щоб врятувати його від тих, хто судить його душу.
