Псалми 104
1 Благославяй, душе моя, Господа. Господи Боже мой, Ти си твърде велик С блясък и величие си облечен,
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Ти, Който се обличаш със светлина като с дреха, И простираш небето като завеса;
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Който устрояваш високите Си обиталища над водите, Правиш облаците Своя колесница И вървиш с крилата на вятъра;
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Който правиш ангелите Си силни като ветровете. И слугите Си като огнения пламък;
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Който си положил земята на основата й, За да се не поклати за вечни времена.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Покрил си я с морето като с дреха; Водите застанаха над планините.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 От Твоето смъмряне те побягнаха, От гласа на гърма Ти се спуснаха на бяг
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 Издигаха се планините, снишаваха се долините. На мястото, което беше определил за тях.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Положил си предел на водите, за да не могат да преминат, Нито да се върнат пак да покрият земята.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 Ти си, Който изпращаш извори в доловете За да текат между планините.
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 Напояват всичките полски зверове; С тях дивите осли утоляват жаждата си:
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 При тях небесните птици обитават И пият между клончетата.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 Ти си, Който поиш планините от високите Си обиталища, Тъй щото от плода на Твоите дела се насища земята;
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 Правиш да никне трева за добитъка, И зеленчук за потреба на човека, За да изважда храна от земята,
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 И вино, което весели сърцето на човека, И прави да лъщи лицето му повече от дървено масло, И хляб, който уякчава сърцето на човека.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Великолепните дървета се наситиха, Ливанските кедри, които Господ е насадил,
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 Гдето птиците си свиват гнезда, И елхите са жилище на щърка;
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 Високите планини са на дивите кози, Канарите са прибежище на дивите зайци.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Той е определил луната, за да показва времената; Слънцето знае кога да залязва.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Спущаш тъмнина, и настава нощ, Когато всичките горски зверове се разхождат.
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 Лъвчетата реват за лов, И търсят от Бога храна.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Изгрее ли слънцето, те си отиват И лягат в рововете си.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Човек излиза на работата си И на труда си до вечерта.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Колко са многовидни Твоите дела, Господи! С мъдрост си направил всичките; Земята е пълна с твоите творения.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Ето голямото и пространно море, Гдето има безбройни пълзящи животни, Животни малки и големи.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Там плуват корабите; Там е и чудовището, което си създал да играе в него.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Всички тия от Тебе очакват Да им дадеш на време храната.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Каквото им даваш те го събират; Отваряш ръката Си, и те се насищат с блага,
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Скриеш ли лицето Си, те се смущават; Прибираш ли лъха им, те умират И връщат се в пръстта си.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Изпращаш ли Духа Си, те се създават; И подновяваш лицето на земята.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 Нека трае до века славата Господна; Нека се радва в делата Си Господ,
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 Който, кога гледа на земята, тя трепери, Кога се допира до планините, те димят.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Ще пея Господу докато съм жив; Ще славословя моя Бог докле съществувам.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Да Му бъде приятно моето размишление; Аз ще се веселя в Господа.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Нека се довършат грешните от земята, И нечестивите да ги няма вече. Благославяй, душе моя, Господа. Алилуя.
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
