Псалми 102
1 Молитва на скърбящия, когато тъжи и излива жалбата си пред Господа. Господи, послушай молитвата ми, И викът ми нека стигне до Тебе.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Не скривай лицето Си от мене; В деня на утеснението ми приклони ухото Си към мене; В деня, когато Те призова, послушай ме незабавно.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 Защото дните ми изчезват като дим, И костите ми изгарят като огнище.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 Поразено е сърцето ми и изсъхнало като трева, Защото забравям да ям хляба си.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Поради гласа на охкането ми Костите ми се прилепват за кожата ми.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 Приличам на пеликан в пустиня, Станал съм като бухал в развалини.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 Лишен от сън станал съм като врабче Усамотено на къщния покрив.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 Всеки ден ме укоряват неприятелите ми; Ония, които свирепеят против мене проклинат с името ми.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 Защото ядох пепел като хляб, И смесих питието си със сълзи,
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 Поради негодуванието Ти и гнева Ти; Защото, като си ме дигнал, си ме отхвърлил
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 Дните ми са като уклонила се сянка по слънчев часовник, И аз изсъхвам като трева.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 Но Ти, Господи, до века седиш Цар, И споменът Ти из род в род.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 Ти ще станеш и ще се смилиш за Сион; Защото е време да му покажеш милост. Да! определеното време дойде.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 Защото слугите Ти копнеят за камъните му, И милеят за пръстта му.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 И тъй, народите ще се боят от името Господно, И всичките земни царе от славата Ти.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 Защото Господ е съградил Сион, Той се е явил в славата Си,
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 Той е погледнал благосклонно на молитвата на лишените, И не е презрял молбата им.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Това ще се напише на за бъдещето поколение; И люде, които ще се създадат, ще хвалят Господа.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 Защото Той надникна от Своята света височина, От небето Господ погледна на земята,
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 За да чуе въздишките на затворените, Да освободи осъдените на смърт;
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 За да възвестят името на Господа в Сион, И хвалата Му в Ерусалим,
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 Когато се съберат заедно племената и царствата За да слугуват на Господа.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 Той намали силата ми всред пътя; Съкрати дните ми.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Аз рекох: Да ме не грабнеш, Боже мой, в половината на дните ми;
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 Отдавна Ти, Господи, си основал земята, И дело на твоите ръце са небесата.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 Те ще изчезнат, а Ти ще пребъдваш; Да! Те всички ще овехтеят като дреха; Като облекло ще ги смениш, и ще бъдат изменени.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Но Ти си същият, И Твоите години няма да се свършат.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 Чадата на слугите Ти ще се установят, И потомството им ще се утвърди пред Тебе.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
