Притчи 9
1 Мъдростта съгради дома си, Издяла седемте си стълба,
Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
2 Закла животните си, смеси виното си И сложи трапезата си,
Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
3 Изпрати слугите си, Вика по високите места на града:
Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
4 Който е прост, нека се отбие тук. И на безумните казва:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
5 Елате, яжте от хляба ми, И пийте от виното, което смесих,
„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
6 Оставете глупостта и живейте, И ходете по пътя на разума,
Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
7 Който поправя присмивателя навлича на себе си срам; И който изобличава нечестивия лепва на себе си петно.
Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Не изобличавай присмивателя, да не би да те намрази. Изобличавай мъдрия и той ще те обикне.
Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
9 Давай наставление на мъдрия и той ще стане по-мъдър; Учи праведния и ще стане по-учен.
Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
10 Страх от Господа е начало на мъдростта; И познаването на Светия е разум.
Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
11 Защото чрез мене ще се умножават дните ти. И ще ти се притурят години на живот.
бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
12 Ако станеш мъдър, ще бъдеш мъдър за себе си; И ако се присмееш, ти сам ще понасяш.
Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
13 Безумната жена е бъбрица, Проста е и не знае нищо.
Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
14 Седи при вратата на къщата си, На стол по високите места на града,
Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
15 И кани ония, които минават, Които вървят право в пътя си, като им казва:
щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
16 Който е прост, нека се отбие тук; А колкото за безумния, нему казва:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
17 Крадените води са сладки, И хляб, който се яде скришом, е вкусен,
„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
