Притчи 13
1 Мъдрият син слуша бащината си поука, А присмивателят не внимава на изобличение.
Син мудрий приймає карта́ння від батька, а насмішник доко́ру не слухає.
2 От плодовете на устата си човек ще се храни с добрини, А душата на коварните ще яде насилство.
З плоду уст чоловік споживає добро́, а жадо́ба зрадливих — наси́льство.
3 Който пази устата си, опазва душата си, А който отваря широко устните си ще погине.
Хто уста свої стереже́, той душу свою береже́, а хто гу́би свої розпуска́є, — на того поги́біль.
4 Душата на ленивия желае и няма, А душата на трудолюбивите ще се насити.
Пожадає душа лінюха́, та даре́мно, душа ж роботя́щих наси́титься.
5 Праведният мрази лъжата, А нечестивият постъпва подло и срамно.
Нена́видить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоро́млює.
6 Правдата пази ходещия непорочно, А нечестието съсипва грешния.
Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погу́блює грішника.
7 Един се преструва на богат, а няма нищо; Друг се преструва на сиромах, но има много имот.
Дехто вдає багача́, хоч нічо́го не має, а дехто вдає бідака́, хоч маєток великий у нього.
8 Богатството на човека служи за откуп на живота му; А сиромахът не внимава на заплашвания.
Викуп за душу люди́ни — багатство її, а вбогий й доко́ру не чує.
9 Виделото на праведните е весело, А светилникът на нечестивите ще изгасне.
Світло праведних ве́село світить, а світильник безбожних пога́сне.
10 От гордостта произхожда само препиране, А мъдростта е с ония, които приемат съвети.
Тільки сварка пихо́ю зчиня́ється, а мудрість із тими, хто ра́диться.
11 Богатството придобито чрез измама ще намалее, А който събира с ръката си ще го умножи.
Багатство, заско́ро здобуте, — поме́ншується, хто ж збирає пома́лу — примно́жує.
12 Отлагано ожидане изнемощява сърцето, А постигнатото желание е дърво на живот.
Задовга надія — неду́га для серця, а бажа́ння, що спо́внюється, — це дерево життя.
13 Който презира словото, сам на себе си вреди, А който почита заповедта има отплата.
Хто пого́рджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолу́житься.
14 Поуката на мъдрия е извор на живот. За да отбягва човек примките на смъртта.
Наука премудрого — крини́ця життя, щоб віддали́тися від пасток сме́рти.
15 Здравият разум дава благодат, А пътят на коварните е неравен.
Добрий розум прино́сить приємність, а дорога зрадли́вих — погу́ба для них.
16 Всеки благоразумен човек работи със знание, А безумният разсява глупост,
Кожен розумний за мудрістю робить, а безу́мний глупо́ту показує.
17 Лошият пратеник изпада в зло, А верният посланик дава здраве.
Безбожний посо́л у нещастя впаде́, а вірний посол — немов лік.
18 Сиромашия и срам ще постигнат този, който отхвърля поука, А който внимава на изобличение ще бъде почитан.
Хто ламає поу́ку — убозтво та га́ньба тому́, а хто береже осторо́гу — шанований він.
19 Изпълнено желание услажда душата, А на безумните е омразно да се отклоняват от злото.
Ви́конане побажа́ння приємне душі, а вступи́тись від зла — то оги́да безумним.
20 Ходи с мъдрите, и ще станеш мъдър, А другарят на безумните ще пострада зле.
Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришу́є з безу́мним, той лиха набу́де.
21 Злото преследва грешните, А на праведните ще се въздаде добро.
Грішників зло доганя́є, а праведним Бог надолу́жить добром.
22 Добрият оставя наследство на внуците си, А богатството на грешния се запазва за праведния,
Добрий лишає спа́док і ону́кам, маєток же грішника схо́ваний буде для праведного.
23 Земеделието на сиромасите доставя много храна, Но някои погиват от липса на разсъдък.
Убогому буде багато поживи і з поля невпра́вного, та деякі гинуть з безпра́в'я.
24 Който щади тоягата си, мрази сина си, А който го обича наказва го на време.
Хто стримує різку свою, той нена́видить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для ньо́го карта́ння.
25 Праведният яде до насищане на душата си, А коремът на нечестивите не ще се задоволи.
Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників за́всіди брак відчуває.
